Павло Стороженко - Розбійники з лебединого шляху

Гармаш— спеціально підготовлена людина, яка опанувала артилерійську справу.

Грот-щогла— друга від носа, найвища щогла на дво- і трищоглових суднах.

Дава, дракара, кемпер, кнара, лібурн, манжера, нава, пентиконтер, пінас, права, снеккара, треміола, хеміола, шебека— різновиди дерев'яних старовинних веслових і вітрильно-веслових суден, що борознили моря переважно середземноморського водного басейну до нашої ери і в перші століття нашої ери.

Джонка— різновид дерев'яного вітрильного човна з широкими й високо піднятими кормою й носом. Поширена в Південно-Східній Азії. Має дві-три щогли, кожна з одним вітрилом, сплетеним з циновок. У тиху погоду ходить на веслах.

Ілюмінатори— вікна на суднах, що відчиняються або не відчиняються і слугують для освітлення або провітрювання внутрішніх приміщень. Бувають двох типів — бортові й палубні. Зазвичай робляться з товстого скла округлої чи прямокутної форми, аби витримати удари хвиль і не пропускати води.

Каботаж— судноплавство між портами, що належать одній державі і розташовані на одному (малий каботаж) або різних морях (великий каботаж). Ще — флот прибережного плавання.

Канонерка— артилерійський корабель, призначений для підтримки з моря (річки, озера) сухопутних військ, створення мінних загороджень. Давніше це було вітрильно-веслове військове судно різних розмірів на 7-15 пар весел, з однією-двома щоглами, що знімалися, озброєне двома-шістьма гарматами або однією-двома мортирами.

Капер, каперство— морський розбій. Іще — напад озброєного приватного судна воюючої держави з дозволу свого уряду на торговельні кораблі ворожої сторони чи нейтральних країн з метою захоплення або знищення їх. Каперство заборонене в 1856 році.

Каюта— окреме приміщення на судні для пасажирів або екіпажу, а також для різних службових потреб.

Кеч— двощоглове вітрильне судно з невеликою кормовою щоглою, розміщеною попереду осі керма.

Кіль— балка, що проходить посередині днища судна від носового де кормового завершення. Робиться з дерева чи різних сталевих конструкцій.

Конопатник— судновий майстер, який забиває конопляним прядивом будь-які щілини в корпусі корабля і просмолює їх, аби вода не потрапляла у внутрішні приміщення.

Корвет— у вітрильному військовому флоті найменше трищоглове судно з повним прямим оснащенням. Озброєння — 18–30 гармат, розміщених на верхній палубі.

Корма— заднє закінчення судна. Буває різної форми: пряма, закруглена, вельботна тощо.

Корсар— морський розбійник, пірат. Здебільшого це були моряки торговельного флоту, які в XVI–XIX століттях, озброївшись, нападали на судна з товарами, що йшли у ворожі порти.

Крейсер, крейсерство, крейсерська швидкість— військовий корабель, який діє самостійно, полюючи за ворожими суднами. Крейсерська швидкість — оптимальна швидкість корабля, за якої він може подолати найбільшу віддаль.

Кубрик— житлове приміщення для команди на суднах.

Лінкор— лінійний корабель великої тоннажності з переважно артилерійським озброєнням, який вів вогонь з гармат у кільватерній колоні (лінії морського бою).

Лоцман— особа, добре знайома з умовами плавання у певному районі моря, річки, порту тощо і здатна безпечно провести там судна.

Льє— старовинна французька одиниця відстані (4,444 км або 5,555 км), яка становить 1/25 градуса або 1/20 градуса дуги земного меридіана.

Марсовий— моряк, який чергує на майданчику, спеціально обладнаному на верхівці щогли, і спостерігає за видноколом або кріпить блоки вантажних стріл тощо.

Миля(морська) — довжина однієї мінути дуги земного меридіана (1852 метри).

Мол— споруда (вузька стінка), що примикає до берега з одного боку і захищає портову акваторію від хвиль, течій, наносів мулу й піску. На головній його частині, що виступає в море, як правило, встановлюють портовий сигнальний вогонь або маяк.

Рея— дерев'яний брус, що кріпиться до щогли або стеньги (подовження щогли у висоту). Слугує для кріплення прямих вітрил, щоб їх можна було піднімати й опускати.

Сампан— дерев'яне плоскодонне однощоглове судно, поширене у Південно-Східній Азії, що пересувається з допомогою весел і вітрил.

Стапель— прибережна споруда у вигляді похилого майданчика, на якому будують чи ремонтують кораблі.