Джулия Эндерс - Внутрішня історія. Кишечник – найцікавіший орган нашого тіла

Наприклад, люди з псоріазом (також відомий як лускатий лишай) страждають через свою надзвичайно чутливу імунну систему, що дається взнаки у вигляді запалення шкіри, яке дуже сильно свербить (часто спочатку утворюється на голові), або проблем із суглобами. Крім того, хворі на псоріаз частіше потерпають від болю в горлі. Можливою причиною цієї хвороби є бактерії, які можуть постійно ховатися в мигдаликах і звідти подразнювати імунну систему. Уже протягом тридцяти років лікарі описують випадки, коли після видалення мигдаликів стан шкіри дещо поліпшувався, а іноді шкірні захворювання навіть минались. Тому в 2012 році науковці з Ісландії та Сполучених Штатів дослідили цей зв'язок детальніше. Вони поділили 29 хворих на псоріаз, які також часто страждали від болю в горлі, на дві групи. Пацієнтам з однієї групи видалили мигдалики, а іншим залишили. У 13 з 15 досліджуваних, яким видалили мигдалики, спостерігалося покращення загального стану здоров'я. Щодо досліджуваних із другої групи, то їхні показники не дуже змінилися. Зараз мигдалики видаляють і тим, хто страждає на ревматичні захворювання, – і якщо підозри підтвердяться, то можна буде стверджувати, що мигдалик частково відповідальний і за них.

Чи видаляти мигдалики? Існують вагомі аргументи як за, так і проти. Ті, хто позбувся своїх мигдаликів зарано, не мусять турбуватися, що імунна система проґавила важливі уроки самозахисту. На щастя, існують ще язикові та піднебінні мигдалики. Ті, хто досі має мигдалики, не повинні боятися прихованих бактерій: багато людей просто не мають таких глибоких борозен, а отже, жодних проблем із мигдаликами. Язикові мигдалики та їх компанія практично ніколи не стають схованками для мікробів. Вони дещо інакше побудовані і мають залози, за допомогою яких самоочищаються через регулярні проміжки часу.

У нашому роті щось трапляється кожної секунди: точки, що виділяють слину, атакують муцинову сітку, захищають наші зуби і нас самих від підвищеної чутливості. Наше лімфоїдне глоткове кільце контролює чужорідні частинки і готує свої імунні війська до оборони. Нам нічого не було б потрібно робити, якби все закінчувалось у ротовій порожнині. Однак рот – це лише вестибюль, що веде до зовсім інакшого світу.

Існують речі, які розчаровують, якщо познайомитись із ними краще. Наприклад, шоколадні вафлі з реклами: їх не печуть з любов'ю домогосподарки у фермерському вбранні, а привозять із заводу з неоновим освітленням і конвеєром. Школа виявляється не такою веселою, якою може здатись у перший день. За лаштунками життя буває сумним і непривабливим. Існує багато речей, які здалеку виглядають набагато кращими, ніж зблизька.

А з кишечником – навпаки. Наша кишкова трубка здалеку виглядає кумедно. З ротової порожнини виходить стравохід у два сантиметри завтовшки, він проходить у верхній частині тулуба і йде вбік, до шлунка. Права частина шлунка набагато коротша за ліву, ось чому вона вигинається у формі півмісяця чи кривуватого гаманця. Тонка кишка, завдовжки сім метрів, вигинається то вправо, то вліво, доки нарешті не дістається товстої кишки. Там розташований на перший погляд непотрібний додаток – сліпа кишка, яка не може нічого, крім як запалитись. Товста кишка має виразні виступи. Вона виглядає як не дуже вдала спроба наслідувати перлове намисто. З відстані кишкова трубка – це непривабливий і незбалансований шланг.

Тож не будемо споглядати з відстані. Навряд чи в нашому тілі існує орган, який виглядає більш захопливо, якщо розглядати його зблизька. Чим більше дізнаєшся про кишечник, тим привабливішим він стає. Отже, спочатку уважніше погляньмо на дивні місця.

Перше, що впадає в очі, – це те, що стравохід невлучний. Замість того щоб обрати найкоротший маршрут і просто тримати курс до центру шлунка, стравохід сполучений із його правою стороною. Блискучий хід. Хоч це й невеликий гак, але він того вартий. Кожен крок збільшує тиск у нашому шлунку вдвічі, тому що ми напружуємо м'язи живота. Коли ми сміємось або кашляємо, тиск зростає ще більше. Якби живіт усередині штовхав шлунок, це впливало б негативно на з'єднання зі стравоходом угорі. Завдяки зміщенню шлунок приймає на себе не весь тиск, а лише його частину. Коли ми рухаємося після їжі, ми не відригуємо з кожним кроком. У разі сильного нападу сміху механізми блокування не дають нам випускати гази, так само навряд чи ви чули про блювання від сміху. Цьому прислужується особливе з'єднання стравоходу зі шлунком.