Джулия Эндерс - Внутрішня історія. Кишечник – найцікавіший орган нашого тіла

Геморой, кишкові захворювання на кшталт дивертикуліту або запорів існують тільки в тих країнах, де процес випорожнення проходить на унітазі. Однією з причин цих захворювань, особливо серед молоді, є не слабкі тканини, а завеликий тиск на кишечник. Деякі люди напружують живіт протягом дня, якщо вони збуджені. Часто вони навіть не помічають цього. Гемороїдальний вузол поступається тиску і вільно звішується з заднього проходу. Дивертикули – це тканини кишечника, що під тиском випинаються назовні. Тиск утворює маленькі дивертикули на стінках кишечника.

Спосіб, у який ми ходимо до туалету, – не єдина причина геморою та дивертикулів. Проте слід зазначити, що 1,2 мільярда людей у цьому світі, які випорожнюються навпочіпки, майже не мають дивертикул і значно рідше хворіють на геморой. Ми, однак, тиснемо на тканини в задньому проході і мусимо відвідувати лікарів – а все тому, що сидіти на туалетному троні приємніше, ніж робити це навпочіпки. Лікарі припускають, що постійний тиск під час сидіння на туалеті значно збільшує ризик варикозного розширення вен, інсультів та запорів.

Одного разу я отримала повідомлення від друга, який подорожував Францією: «Французи з'їхали з глузду, хтось украв три унітази з автозаправної станції». Я голосно розсміялася, коли зрозуміла, що повідомлення було серйозним, і згадала свій перший досвід із французькими унітазами. «Чому я повинна сидіти навпочіпки, якщо можна було б поставити тут нормальний унітаз?» – думала я, дещо шоковано дивлячись на велику дірку переді мною. У значній частині Азії, Африки та Південної Європи люди не проводять багато часу навпочіпки над своїм туалетом. Ми, однак, убиваємо час, сидячи та читаючи газету, складаючи туалетний папір або ж дивлячись на кутки та стіни ванної кімнати.

Коли я читала цей текст моїй родині у вітальні, я бачила роздратованні обличчя. Тепер ми повинні встати з нашого порцелянового тронута сісти навпочіпки над ямою? Моя відповідь: ні. Хоча сидіти навпочіпки на унітазі було б досить кумедно, але це не обов'язково, людина може просто зігнути ноги. Це особливо корисно, якщо в когось є труднощі з випорожненням: слід дещо нахилити вперед верхню частину тіла, а ступні поставити на маленький стілець, і ось – усе під правильним кутом, можна читати, складати туалетний папір і витріщатись на стіни зі спокійним сумлінням.

Можливо, ви вважаєте, що від кінця кишки можна чекати будь-яких вибриків, адже ми не здатні його контролювати? Я б не стверджувала, що саме це і є причиною. Вестибюль нашої травної трубки має дещо про запас, хоча ми й піклуємося про нього кожного дня під час чищення зубів.

Таємне місце номер один знаходиться біля язика. Це чотири маленькі точки. Дві з них розташовані в ротовій порожнині, у центрі напроти верхнього ряду зубів. Тут кожен відчуває невеликий горбик з обох боків. Багато хто вважає, що це наслідки того, що одного разу вони прикусили щоку, але ні – такі горбики є в кожної людини на одному й тому ж місці. Дві інші точки розміщені під нашим язиком, праворуч і ліворуч від його вуздечки. Ці чотири точки виділяють слину.

Задні точки виділяють слину тоді, коли ротова порожнина працює, наприклад, під час їжі. Дві ж інші виробляють слину весь час. Якщо зануритись у ці порожнини і йти проти течії слини, можна дістатися до головних слинних залоз. Вони виробляють більшу частину слини – приблизно від 0,7 до 1 літра на добу. Якщо рухатися від горла до щелепи, ви можете відчути два м'які круглі горбочки. Дозвольте вас познайомити. Це – начальство!

Через те що обидві точки на язику постійно виділяють слину та спрямовані до задньої частини наших різців, у нас дуже швидко розвивається зубний камінь. Саме в слині містяться речовини з великою концентрацією кальцію, які повинні сприяти зміцненню емалі. Але якщо зуб постійно перебуває під такою загрозою, це занадто. Маленькі молекули, що невинно плавають поблизу, просто кам'яніють. Парадонтозні та карієсогенні бактерії пристають до цього каменю набагато краще, ніж до гладенької емалі.

Як опиняються ці майбутні камінці в нашій слині? Слина – це добре профільтрована кров. Кров фільтрується у слинних залозах. Червоні кров'яні тіла залишаються, адже ми потребуємо, щоб щось текло по венах, а не по ротовій порожнині. А от кальцій, гормони та захисні тіла нашої імунної системи з крові просочуються до слини. Саме тому слина людей дещо різниться. Також за результатами аналізу слини можна виявити певні імунні захворювання та наявність гормонів. Крім того, слинні залози виробляють додаткові речовини, наприклад уже знайомі нам речовини з великою концентрацією кальцію або знеболювальні.