Олена Костюкович - Їжа. Італійське щастя

П’ємонт – виробник найшляхетніших вин, таких як «Неббіоло» (найелітніший сорт – «Бароло», простіше «Барбареско») і як веселе «Асті Спуманте», що абсолютно правомірно поєднується у вірші Мандельштама: «Я п’ю за військові айстри» з савойськими соснами П’ємонту:

У П’ємонті в 1786 році був уперше настояний вермут – на трав’яному зборі, в який входить і напівзаборонений полин – абсент. Відоме також ім’я того, кому вперше спало на думку приготувати цей вишуканий напій. Його звали Бенедетто Карпано. П’ємонт, напевно, єдина область Італії, де в барах часто змішують коктейлі. В інших областях коктейлі – непрофільний напій. Славляться такі п’ємонтські коктейлі з вермуту і джину, як «сухий Мартіні» або «Негроні» (кампарі, вермут, джин).

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

У словнику Даля: «ОЛЕЙ м. олея ж. южн. зап. елей церк. олия малорос. лат. постное, конопляное масло; вообще растительное». З огляду на посилання в першоджерелі на «олия малорос.» та надто наочну однокорінність слів «олива» і «олія», в українському перекладі надалі вживаємо «олія» там, де в оригіналі «олей». Що ж до «оцет», для якого перекладач не знайшов рівнозначного відповідника в українській (у Даля: «ОЦЕТ (оцта) м. церк. южн. зап. уксус,…Зажадалося, як кобыли оцту»), читач має зважати на авторське уточнення щодо розбіжностей у значенні «оцет» і «уксус» у російській. (Пер.)

Пальманова (яка служила венеціанцям для захисту від турків, поряд з фортецею Ґрадіска) в області Фріулі – унікальний збережений архітектурний комплекс. Він був зведений найліпшими венеціанськими стратегами, інженерами, архітекторами та істориками фортифікацій під керівництвом генерал-інтенданта графа Джуліо Саворньяні в 1593 році для захисту східних рубежів республіки. Це місто й донині зберігає форму ідеальної дев’ятипроменевої зірки, оточеної тришаровими бастіонами: два ряди кріпосних стін були зведені венеціанцями, третій додався в наполеонівські часи.

Помилка Гете: не «гречка» жовта і чорна, а затируха з гречки – «чорна полента», мамалига з кукурудзи – «жовта полента».

Смажена товчена картопля з цибулею, вершковим маслом, сиром.

У автора також «жжёнка» – в лапках – що формально відповідає українському «паленка», але може викликати у читача хибні асоціації. Також у російській, «жженка – напиток, приготовляемый из зажженного коньяка или рома с сахаром, фруктами и пряностями. “Марина принесла бутылку рома, лимон, сахару, и жженка запылала”». Гончаров. (Словник Ушакова.) З огляду на це, тут і далі залишаємо тільки «гаряче вино». ( Пер. )

Тут і далі використовуються, серед іншого, матеріали книги: Ceccarelli F. Lo stomaco della Repubblica: cibo e potere in Italia dal 1945 al 2000 (2000).

«Sinistra fatta di militanti generosi, capaci di distribuire i volantini, attaccare i manifesti, e preparare i tortellini» У вид.: Fabio Martini. «D’Alema: noi e l’Ulivo per governare». La Stampa , 15.02.1998.

«Era buon governo efficiente». Il Foglio , 29.06.1999.

Indro Montanelli. «La cosa due e i tortellini». Corriere della Sera , 18.02.1998.

«D’Alema е Montanelli, Tortellini di lotta e di governo». Corriere della Sera , 20.02.1998.

«La prevalenza del tortellino. Guazzaloca si annette il simbolo dell’identità bolognese». La Stampa , 18.09.1999.

Maria Laura Rodotà. «La strategia delle brigate tortellino». La Stampa , 14.06.2000.

«Italiani mangiatori delle rane alle feste del partito». L’Unità , 25.09.1991.

Каракатиці, або сепії, – це маленькі кальмари, тільки кругліші і коротші. Не випадково назва «кальмар» походить від грецького «каламаріон», що означає «вмістилище чорноти»; по-італійськи calamaio – чорнильниця.