Петро Кралюк - Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів

Левченко М. Крещение Руси при Владимире // «Крещение Руси» в трудах русских и советских историков. – М., 1988. – С. 114.

Літопис руський. – С. 52.

Про «острів русів» у пониззі Волги і можливість створення тут центру Руської держави див.: Рыбаков Б . Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. – М., 1982. – С. 348; Трехачев Н. Попытки локализации Прикаспийской Руси на основании сообщений современников в западноевропейских и арабских источниках Х—XIII вв. // Древнейшие государства на территории СССР: материалы и исследования. – 1980. – М., 1981. – С. 159—164.

Пріцак О. Походження Русі. – К., 1997. – Т. 1: Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг). – С. 30—31.

Павич М. Хозарський словник. – Харків, 2004.

Про історію хозар див.: Артамонов М. История хазар. – СПб., 2001; Гумилёв Л. Открытие Хазарии. – СПб.; М., 2003; Кёстлер А. Тринадцатое колено: Крушение империи хазар и её наследие. – СПб., 2001; Магомедов М. Образование Хазарского каганата: по материалам археологических исследований и письменным данным. – М., 1983; Новосельцев А. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. – М., 1990.

Про документальні джерела з історії Хозарського каганату див.: Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы Х в. – М.; Иерусалим, 2000; Коковцев П . Еврейско-хазарская переписка Х века. – Ленинград, 1932.

Цукерман К . Про дату навернення хозар до іудаїзму й хронологію князювання Олега та Ігоря // Ruthenica. – К., 2003. – Т. ІІ. – № 2. – С. 54—84.

Горєлов М., Моця О., Рафальський О. Цивілізаційна історія України. – К., 2005. – С. 154.

Публікацію листа і його інтерпретацію див.: Коковцов П. К. Еврейско-хазарская переписка X в. – Ленинград, 1932.

Гумилев Л. Древняя Русь и Великая степь. – М., 1992. – С. 81.

Заходер Б. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. – М., 1962. – С. 140—143.

Гумилев Л. Открытие Хазарии. – С. 310.

Горєлов М., Моця О., Рафальський О. Цивілізаційна історія України. – С. 156.

Літопис руський. – С. 10—11.

Гумилев Л. Открытие Хазарии. – С. 284.

Літопис руський. – С. 12.

Там само.

Літопис руський. – С. 14.

Там само. – С. 38.

Там само.

Там само. – С. 85.

Там само. – С. 125.

Літопис руський. – С. 160.

Там само. – С. 52.

Вперше питання про існуванння Руського каганату було поставлено Степаном Гедеоновим у 1862 р. Він вважав, що існування цього державного утворення між аварами й хозарами – незаперечний історичний факт. Див.: Гедеонов С. Отрывки из исследований о варяжском вопросе // Записки Императорской Академии наук. – СПб., 1862. – Т. 1. – Прил. 3. – С. 105—106.

Древняя Русь в свете зарубежных источников. – М., 2010. – Т. 4. – С. 19—20.

Древняя Русь в свете зарубежных источников. – М., 2009. – Т. 3. – С. 47—48.

Тисяча років українській суспільно-політичній думці. – К., 2001. – Т. 1. – С. 209.

Высоцкий С. Древнерусские надписи Софии Киевской XI—XIV вв. – К., 1966. – С. 49—52.

Про печенігів див.: Печенеги (Антология) / ред. В. Кукушкин. – М., 2013; Плетенева С. Печенеги // Исчезнувшие народы: сб. статей. – М., 1988. – С. 35—46; Пріцак О. Печеніги // Український історик. – 1970. – № 1—3. – С. 95—101; Pálóczi-Horváth A. Petschenegen, Kumanen, Jassen: Steppenvölker im mittelalterlichen Ungarn. – Budapest, 1989.

Літопис руський. – С. 39.

У «Повісті минулих літ» печеніги ставляться поряд із аварами (обрами), а також чорними уграми, котрі трактуються як вороги. Див.: там само. – С. 7.

Магочій П-Р., Петровський-Штерн Й. Євреї та українці. Тисячоліття співіснування. – Ужгород, 2016. – С. 17—18.

Літопис руський. – С. 24.

Там само.

Там само. – С. 25.

Там само. – С. 26.

Літопис руський. – С. 43.

Там само.

Там само. – С. 46.

Літопис руський. – С. 67.