Юрій Сорока - 100 важливих подій історії України

«… Прислав папа послів достойних, що принесли Данилові вінець, і скіпетр, і корону, які означають королівський сан, кажучи: “Сину! Прийми од нас вінець королівства…”»

Зауважимо, посольство Папи для самого князя Данила Романовича Галицького не було чимось на кшталт мрії, яка збулася. Навпаки, корона, прислана Папою, стала третьою спробою Інокентія IV коронувати володаря західних руських земель за останні сім років. Спершу пропозиція укласти союз із римською курією застала князя у польському Кракові, що дало йому підставу відмовити. Данило Романович обґрунтував свою незгоду тим, що знаходиться не на рідній землі. Друга пропозиція прийняти королівську корону надійшла через кілька років, але й вона не була прийнята Данилом. Насправді князь прекрасно розумів, що Папський престол значно більше зацікавлений у союзі з ним, маючи надію на перехід Галицько-Волинського князівства до католицизму, аніж сам Данило у сподіванні допомоги проти татар:

«Рать татарська не перестає. Зле вони живуть із нами. Та як можу я прийняти вінець без підмоги твоєї?»

Король Данило

Зрештою Інокентій IV пообіцяв оголосити хрестовий похід проти ординців, підтвердивши наміри буллою, яку віз із собою Опізо Мізано, оголошуючи в усіх містах Європи. Текст булли закликав володарів Сербії, Моравії, Чехії, Помор’я і Пруссії стати під знамена Данила Галицького і воювати з ним проти монголо-татар.

Урочиста коронація нового монарха однієї з найбільших країн Європи відбулась у храмі Пресвятої Богородиці міста Дорогичин. На той час Данилу Романовичу було 52 роки, а очолюване ним князівство займало простори від Бугу на заході до Дніпра на сході. У присутності вищих осіб князівства папський нунцій зачитав буллу Інокентія IV і помазав Данила на королівство. І хоч обіцяний Папою хрестовий похід проти руйнівників Київської держави так і не був утілений у життя, Русь отримала свого короля. Протягом цілого сторіччя після описуваних подій нащадки Данила Галицького іменувалися «королями Русі», адже мали у своєму розпорядженні королівські регалії, привезені папським легатом.

Митра греко-католицьких єпископів Перемишльських

Що ж до самої корони, її доля склалася досить цікаво. Протягом тривалого часу вона зберігалась у греко-католицькому соборі Іоанна Хрестителя у Перемишлі. У 1915 році командування російської армії вивезло її до Петрограда, проте у 1922-му корону було повернуто до Перемишля. На початку Другої світової війни єпископ наказав зняти з корони коштовності й закопати її. На жаль, у наш час достеменно невідомо, де знаходиться реліквія, яка пам’ятає Данила Романовича Галицького, першого і єдиного короля Русі.

Данило Галицький на поштовой марці України, 2001 р.

Пам’ятник Данилу Галицькому, Львів

Точної дати заснування Львова історична наука до нас не донесла. Епоха пізнього Середньовіччя приховує багато таємниць про події тієї пори на просторах Європи. І культурна столиця України, на жаль, не оминула подібної участі. Тож перша літописна згадка про Львів датується 1256 роком. Звів місто князь Данило Галицький і назвав його на честь свого сина Лева. У літописі, який містить цю згадку, йдеться й про чималу пожежу, яка сталась у польському місті Холм.

Як повідомляє літопис, пожежа була такою великою, що її було видно за багато миль – з міських укріплень Львова.

Данило Галицький – засновник Львова

Протягом певного часу зафіксована у літописі дата вважалася першою згадкою про нинішню столицю української Галичини. Однак у 2010 році відбулася подія, яка зламала звичні стереотипи. Львівський історик Іван Паславський зробив відкриття, яке зацікавило європейських дослідників. В одній з бібліотек учений виявив французький стародрук, у якому містилась інша версія заснування міста. У книзі йшлося про те, що Львів було засновано до першої літописної згадки. Йдеться про 1240 рік, що збігається з датою захоплення Києва кочовиками Бату-хана. Слід додати, що, на думку Івана Паславського, автор згаданого стародруку – французький історик XVII—XVIII сторіч Мішель Ле Кієн – своїми працями довів власний авторитет. А отже, джерело можна вважати цілком солідним.