Кожен можливий член спецназу таємно досліджується на його загальну благонадійність задовго до того, як він призивається в армію.
Кожна людина, що надходить у спецназ або ГРУ, підписує документ про нерозголошення таємниці їхнього існування. Будь-яке порушення цього зобов'язання засуджується як шпигунство - смертним вироком.
Підрозділи спецназу не мають власної уніформи, власних значків або інших відмітних знаків, хоча вони дуже часто використовують форму повітряно-десантних військ та їх відзнаки. Морський спецназ носить форму морської піхоти, хоча й не має нічого спільного з цими військами. Підрозділи спецназу, що діють на мінісубмаринах, зазвичай одягаються у форму підводників. Перебуваючи в державах Східної Європи, спецназ одягає форму військ зв'язку.
Жоден підрозділ спецназу не розташовується окремо. Їх усіх розміщують у військових містечках з повітряно-десантними або повітряно-штурмовими військами. Підрозділи морського спецназу селять у військових містечках морської піхоти. Через те, що вони носять ту ж форму і проходять через ті ж види бойової підготовки, це робить дуже важким завданням розпізнати спецназ. У Східній Європі спецназ розташований у безпосередній близькості з найважливішими штабами, оскільки зручно тримати його поруч з військами зв'язку. Якщо його перекидають у військові містечка інших родів військ, то ці підрозділи спецназу миттєво змінюють форму.
Агентурні одиниці спецназу розташовуються поруч із спеціально добре охоронюваними об'єктами - ракетними базами, штрафними батальйонами та складами ядерних озброєнь.
У різних військових округах і групах військ війська спецназу відомі під різними назвами - як «рейдовики» у Східній Німеччині і як «мисливці» - в Сибірському військовому окрузі. Солдати спецназу, які можуть випадково зустрітися, вважають себе частиною різних організацій. Загальний ярлик «спецназ» використовується тільки серед офіцерів.
У спецназу немає своїх власних училищ або академій. Офіцери навчаються в Київському об'єднаному вищому командному училищі (розвідувальний факультет). Практично неможливо розпізнати спецназівського курсанта серед курсантів інших факультетів. Старші офіцери та офіцери, пов'язані з агентурною мережею, навчаються у Військово-Дипломатичної Академії (Академія ГРУ). Я вже згадував використання спортивних секцій і команд для маскування професійного ядра спецназу.
Є безліч інших способів приховування наявності спецназу в даному регіоні та й взагалі існування спецназу в цілому.
У спецназі кожен має свою кличку. Як і в злочинному світі або в школі, людина не вибирає свою кличку, вона дається йому іншими. Спочатку людина може мати їх декілька, потім деякі з них відпадають, поки не залишається тільки одна, яка найкраще і найприємніше звучить для тих, з ким він працює. Використання кличок значно підвищує шанси утримання операцій спецназу в таємниці. Клички можуть передаватися по радіо без жодного побоювання. Моєму доброму другу дали кличку Бігова Свиня. Уявіть, що начальник розвідки округу посилає наступну незашифровану радіограму: «Бігова Свиня, зайняти пункт No 10». Про що вона розповість противнику, якщо він її перехопить? З іншого боку, командир групи буде знати, що послання справжнє, що воно послане тільки своїм і ніким іншим. Спецназ рідко використовує радіо, і, якщо начальник розвідки знову говоритиме з групою, він не повторить цього імені, а назве кличку заступника командира групи: «Собаче Серце, прийми наказ від Гладіолуса», наприклад.
Перед здійсненням стрибка в тил противника, в бою або на навчаннях, солдат спецназу передасть сержанту своєї роти всі свої документи, приватні листи, фотографії, все, що не потрібно в поході і все, що може дати кому-небудь найменшу можливість визначити, до яких військ він належить, його ім'я і тому подібне. На одязі та взутті солдата спецназу немає букв російського алфавіту. Можуть бути якісь цифри, які показують номер, під яким він відомий в Радянських Збройних Силах, але це й усе. Цікаво те, що в цьому номері є дві букви, і для солдатів спецназу завжди вибирають букви, спільні і для латинського шрифту, і для кирилиці - А, К, Х тощо. Противник, що виявив труп спецназівського солдата, не матиме жодних доказів, що це радянський солдат. Звичайно, він може підозрювати це, але дана людина легко могла би бути болгарином, поляком чи чехом.
Спецназ діє у винятково несприятливих умовах. Він може вижити і виконати завдання тільки якщо увагу противника розсіяно по обширній області і він не знає, де буде завдано головний удар.
Читать дальше