Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

І навішав на себе Брежнєв стільки ж, скільки й Жуков, - чотири геройські зірки. Та ще у Брежнєва одна тоненька зірочка Героя Соцпраці. І стало п'ять. Так що наздогнав він Жукова і навіть перегнав.

Але все це неподобство не від Брежнєва, а від Жукова пішло. Жуков першим собі в день народження звання Героя привласнив.

Але, чи правда, що Жуков сам собі повісив четверту зірку? Правда. Після ХХ з'їзду партії Жуков відчував себе майже повновладним господарем і робив, що хотів. Хрущова Жуков публічно Микиткою називав. Жуков демонстрував Хрущову своє презирство не тільки в тісному колі, але й публічно.

«Красная Звезда» (13 травня 1997) описує одну з безлічі подібних витівок великого полководця. «Жуков в якості міністра оборони був запрошений на "урядовий захід"- прем'єру спектаклю, яку повинен був відвідати Хрущов. Ранг міністра зобов'язував до присутності. Жуков приїхав з дружиною і зайняв місце в урядовій ложі, у другому ряду. Коли з'явився Хрущов, зал почав аплодувати стоячи. Аплодували всі, за винятком маршала, який задумливо вивчав програмку. Дружина тихо запитала: "Ну хоч прикинься..."

«Красная Звезда» в захваті від такої поведінки: дружина просить хоч прикинутись, а він не прикинувся! Ось який хоробрий був наш великий стратег товариш Жуков!

Між тим, тут виявлено хамство вищої проби, хамство щодо особи, яка офіційно є першою у великій державі. Ти можеш Микитку вважати придурком, але навіщо свою неповагу демонструвати публічно? В даному випадку Жуков виявляє хамство, не тільки стосовно до першої особи держави, а й до всього залу. Якщо всі стоячи аплодують, а один демонстративно ігнорує загальний порив, виходить, він мовчки шле послання: я любив тебе, натовпе! Адже в залі на «урядовому заході» сиділи не одні тільки робітники й колгоспниці. Тут сиділа і вся правляча еліта. І кожен, - впевнений у цьому, - думав: що буде, якщо цей хам дорветься до влади?

Жуков своєю поведінкою ображав не тільки лідера країни, але в його особі - і всю державу. Якщо хтось публічно грубіянить главі держави, то це образа всьому народу. Але ж там були присутні і посли великих держав, і наші численні закордонні друзі.

Такими витівками, - а відколював він їх регулярно, - Жуков демонстрував не тільки повне презирство до всіх оточуючих, а й дивовижну, просто неймовірну, дурість. Жуков готувався стати диктатором. Нероном або Калігулою. І вже в цю роль вживався, освоював її. Влада в країні вже майже повністю належала Жукову. І тут слід було проявити зовсім небагато хитрощів. Слід було вчитись у Сталіна. Сталін увійшов у владу на м'яких котячих лапах. Зірок на себе не вішав. Не хамив. Всім усміхався. Ось як Борис Бажанов описує початок звичайного робочого дня в Політбюро в середині 20-х років. «Зінов'єв не дивиться в бік Троцького, і Троцький теж робить вигляд, що його не бачить, і розглядає папери. Третім входить Сталін. Він простує прямо до Троцького і розгонистим широким жестом дружелюбно тисне йому руку.» (Спогади колишнього секретаря Сталіна. Стор. 63) Троцький вважав Сталіна сірістю. І це правильно: сіренький такий муркотун котик Йоська.

А Жуков ще до повного захоплення влади себе левом уявив. І поводився відповідним чином. Станеш диктатором, хами скільки хочеш. А поки ти ще диктатор не стовідсотковий, поки ти ще повинен ділити владу з Хрущовом, так заховай же свої диктаторські замашки. Тебе ж стратегом вважають, а головна сила стратегії в раптовості. Умій приховувати свої задуми.

У хамській поведінці цього горе-стратега знову і знову виявлена непоправна вада бездарного полководця: Жуков завжди недооцінював супротивників. У тому числі - і дурненького на вигляд Микитку.

Ставлення Жукова до керівництва країни, великі плани захоплення влади, ми розглянемо в наступній книжці. Зараз ми говоримо про ордени. Думку повторюю: Жуков відчував себе вже майже повним господарем у великій країні і міг собі дозволити не тільки самовозведення в чотириразові Герої, але і куди більш серйозні речі.

Жуков законів не визнавав. На порушення встановленого порядку, сам на себе нагороди вішав і на своїх улюбленців - теж. А вони, у свою чергу, творили беззаконня. Незаконна роздача орденів - один з багатьох прикладів ставлення Жукова до правил і законів.

«Красная Звезда» (30 листопада 1996), знову ж таки захлинаючись, розповідає про те, як командир 29-го гвардійського стрілецького корпусу генерал-майор Г. І. Хетагуров отримує з рук Жукова орден Суворова I ступеня: «Такої нагороди, згідно статуту, удостоювалися від командарма і вище. Але це ж був Жуков».