Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Поки був живий Сталін, тричі Героїв Радянського Союзу було троє - Жуков і два авіаційних полковники, Кожедуб і Покришкін.

Серед радянських генералів і маршалів Жуков був єдиним з трьома Золотими Зірками. У Рокосовського - дві. У Василевського - одна. Другу Василевський отримав пізніше, за війну з Японією у вересні 1945 року. У Сталіна - жодної. І тоді генерали й маршали вирішили зробити Сталіна Героєм Радянського Союзу. Це звання йому надали, але він відмовився від Золотої Зірки.

Через п'ять років, у 1950 році Сталін після довгих умовлянь погодився прийняти Золоту Зірку і другий орден «Перемога», але ніколи їх не носив.

З моменту, коли Сталін погодився прийняти Золоту Зірку, Жуков став в три рази більшим Героєм, ніж Сталін. А поки Сталін відмовлявся приймати звання Героя Радянського Союзу, рахунок за Золотими Зірками був 3:0 на користь Жукова.

І цього йому було мало.

Не міг Жуков миритися з тим, що у нього всього лише в три рази більше Золотих Зірок, ніж у Сталіна. Не міг спокійно жити, знаючи, що крім нього є ще два тричі Герої Радянського Союзу.

Але четверту Зірку за законом отримувати не належало. Що накажете робити? Залишалося порушити закон. Жуков закон порушив. 1 грудня 1956 року він сам собі надав звання чотириразового Героя Радянського Союзу. І повісив на свої могутні груди четверту Золоту Зірку. У решти Маршалів Радянського Союзу по одній або дві. У деяких - жодної. У Жукова — чотири!

А за що четверта?

З ласки на втіху. У мирний час узяв та й повісив собі на день народження. Так би мовити, «враховуючи великі заслуги і у зв'язку з шістдесятиріччям». Ніколи до цього звання Героя не привласнювали на ювілей. Це нагородження Жукова - потрійне порушення закону.

По-перше, не можна давати четверту зірку.

По-друге, не можна давати на ювілей. Звання Героя давали за подвиг.

По-третє, Жуков до цієї Золотої Зірки повісив собі на груди ще й орден Леніна. (Маршали Радянського Союзу. Москва. 1996. Стор. 36) А це, як ми пам'ятаємо, порушення закону. Орден Леніна належав тільки до першої Золотої Зірки, але не до наступних.

До цього святкували Сталіну і 50 років, і 60, і 70. І нікому в голову не прийшло надавати Сталіну звання Героя Радянського Союзу просто так, ювілею ради.

На 60 років, у 1939 році, дали Сталіну Героя Соціалістичної праці. Але це не бойова нагорода. Та й було за що. По крайній мірі, в 1939 році країну, керовану Сталіном, не розкрадали, як при наших «демократах».

На 70 років не дали Сталіну ніяких Золотих Зірок, хоча він уже вважався генієм усіх часів і народів.

А Жуков собі на 60 років повісив бойову нагороду. Щоб її заслужити потрібно зробити подвиг. Де ж подвиг? І тоді жуковські лизоблюди придумали пояснення: Жуков отримав четверту Золоту Зірку по праву, все його життя - суцільний подвиг.

Жуков знецінив звання Героя Радянського Союзу. В Росії, яку ми втратили, існував орден святого Георгія. Особливий престиж цього ордену доставляв його статус. Кавалером цього ордена міг стати тільки той, хто скоїв блискучий подвиг, проявив хоробрість у бою, провів видатну військову операцію. Було просто не можна купити «Георгія», отримати по блату або на ювілей, нехай навіть і найбільш, що тільки є круглий. Тільки видатні звершення на полі битви вели до отримання «Георгія». Звання Героя Радянського Союзу мало ціну саме з тієї ж причини: це звання можна було отримати тільки здійснивши героїчний подвиг.

І ось перший виняток із правила: Жуков сам собі прикручує Золоту Зірку на день народження.

З цього моменту пішла роздача геройського звання направо і наліво. Ось Маршал Радянського Союзу Огарков Микола Васильович. Звання Героя Радянського Союзу отримав у мирний час - 28 жовтня 1977 року. За що? За те, що йому 60 років виповнилося. Маршал Радянського Союзу Устинов Дмитро Федорович - теж герой. Звання привласнив 27 жовтня 1978 року. Начебто немає війни. Як він Героєм став? Так він же до 70 років дотягнув! Хіба не героїзм? День народження йому 30 жовтня. Так ось за три дні до ювілею... Це й цивільним товаришам в Політбюро сподобалося. Сидять вони в Кремлі, підходить одному з них кругла дата, йому соратники оголошують: все твоє життя у кремлівських покоях, у номенклатурних санаторіях - один безпробудний подвиг. Прийми, дорогий товаришу, звання Героя Радянського Союзу!

І незабаром усі керівні товариші в Кремлі героями стали.

Жуковський підхід жахливо товаришеві Брежнєву сподобався.

У Леоніда Ілліча день народження - 19 грудня 1906 року. А ось дати надання йому звань Героя Радянського Союзу: 18 грудня 1966, 18 грудня 1976, 19 грудня 1978 і 18 грудня 1981 року. На 60 років - Герой. На 70 - знову Герой. На 72 - знову Герой. Ну і на 75 - ще раз. Спочатку давали на круглі дати. Потім вирішили давати і на напівкруглі. Але не стерпіли і разок дали на звичайний день народження. На додаток до святкового торту.