Влітку 1944 року Жуков координує дії двох фронтів у Львівсько-Сандомирській операції. Тут був грандіозний провал. І в ньому винен особисто Жуков. Провал був настільки глибоким, а вина Жукова настільки явною, що йому довелося її визнати. «Ми, маючи більш ніж достатні для виконання завдання сили, тупцювали перед Львовом, а я як координатор дій двох фронтів не використав ці сили там, де було необхідно, не зманеврував ними для успіху більш швидкого й рішучого, ніж той, який був досягнутий» . (ВІЖ. 1987, № 12 стор 44)
Сталін п'ять разів обпікся на спробах використовувати Жукова в якості координатора дій декількох фронтів. Після цього Сталін був змушений координувати дії фронтів особисто сам з Кремля. А Жукова Сталін призначив з пониженням - не координувати дії кількох фронтів, а командувати одним фронтом, 1-м Білоруським.
На цій посаді Жуков навіки зганьбив своє ім'я тупим, бездарним, злочинним проведенням Берлінської операції. Штурм Берліна показав, що за чотири роки війни Жуков так нічому й не навчився. Початок війни - провал. Кінець війни - ніяк не менша ганьба і провал у Берліні.
Ось командир танкового батальйону капітан С. Штрик 2 жовтня 1942 року писав у листі: «Увірвалася наша піхота на околицю Сичовки і далі не може зробити ні кроку - до того сильний вогонь. Пішли в хід наші "коробки"... Бій у місті для танкістів - труна » (ВИЖ 1995 № 2)
Не треба бути командиром танкового батальйону, щоб це розуміти. Кожен солдат, який бачив танки в бою, знав, що бій у місті - смерть для танків. Танки призначені не для цього. Жуков гнав танки на Сичовку батальйонами, полками, бригадами і корпусами. Але нічого не зрозумів, нічому не навчився.
І от не Сичовка перед ним, а Берлін. І ось найбільший полководець, нічому не навчившись на війні, заганяє в Берлін дві гвардійські танкові армії: 1-у та 2-у. І обидві вони гинуть у Берліні.
Якби Жуков був чесною людиною, то після завершення Берлінської операції він був зобов'язаний застрелитися. По крайній мірі, - зірвати з себе всі брязкальця і піти в монастир замолювати свої гріхи та злочини.
Тепер статистика.
Скільки корпусів занапастив Жуков? Пропоную рахувати тільки ті корпуси, які загинули без всякого сенсу. Ось навмання деякі:
Шість механізованих - 4, 8, 9, 15, 19, 22-й у зустрічному бої в районі Дубно, Луцьк, Рівне. Три з цих корпусів, кожен окремо, за кількістю танків перевершували будь-яку танкову армію, як радянську, так і німецьку. Решта армій світу у своєму складі не мали ні танкових армій, ні механізованих корпусів такої потуги.
Чотири корпуси дальньої авіації без винищувального прикриття були кинуті на бомбардування мостів і танкових колон противника. Мости були розміновані за наказом Жукова, тому їх довелося бомбити. Дальня авіація повинна працювати вночі з великих висот по великих нерухомих цілях у глибокому тилу противника. Наша далека авіація працювала вдень з малих висот по малих і рухомих цілях на передньому краї і в найближчому тилу противника. Дальня авіація була знищена Жуковом.
1-й гвардійський кавалерійський корпус під Вязьмою.
4-й повітряно-десантний корпус під Вязьмою.
Окремий повітряно-десантний корпус у Дніпровській операції 1943 року, у смузі 1-го Українського фронту.
Цей список я тільки починаю, кожен бажаючий може його продовжувати.
Скільки ж армій згубив Жуков? Знову ж пропоную рахувати тільки ті, які загинули з дурості Жукова без всякого сенсу і користі.
У 1941 році 3-я і 10-а армія Західного фронту і частина сил 4-ї армії за наказом Жукова були висунуті у виступ в районі Білостока. В разі нападу противника їх розгром був повністю гарантований. Оборонятись у цій ситуації було неможливо.
6, 12, 18 і 26 армії Жуков загнав у Львівсько-Чернівецький виступ, у якому було неможливо оборонятися. Що й зумовило їх розгром.
За великим рахунком, загибель тринадцяти армій Першого стратегічного ешелону - на совісті Жукова. Без планів воювати не можна. У відсутності планів винен Жуков.
29-а, 33-я і 39-а армії в районі Вязьми.
Восени 1943 року Жуков послав вперед 3-ю гвардійську танкову армію, не подбавши забезпечити її пальним. Армія пішла вперед і загинула.
1-а і 2-а гвардійські танкові армії в Берліні.
І нехай мене пробачать, якщо я не всіх згадав. А тепер підніміть мені повіки й покажіть іншого полководця в історії людства, який Жукова перевершив.
* * *
Світу навіяли: Жуков не мав жодної поразки. З цієї гордої заяви ніби автоматично випливає: якщо не було поразок, отже, його супроводжували одні тільки перемоги.
Читать дальше