Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

До речі, про зривання погонів. Жуков Георгій Костянтинович на це був здатний. З почуттям глибокого задоволення він рвав погони з офіцерів, генералів та адміралів. Садист розпорює жертві живіт і обережно витягає нутрощі так, щоб нещасний бачив весь процес витягування. Садист на цьому своє задоволення ловить. Жуков животи не розпорював, у всякому разі, свідоцтв на цей рахунок у нас поки немає, але особисто поров лампаси і золоті погони. І впивався процесом. Свідчень з цього приводу в мене в надлишку. Не цитую тому, що одноманітним читання виходить, надто вже нудним. Але давайте на випадки зривання погонів і лампасів подивимося з дещо іншої точки. З центрального комітету КПРС.

Надання генеральських і адміральських звань, а також і позбавлення цих звань, до компетенції міністра оборони і його заступників не входить. Генеральські й адміральські звання надавалися постановою Ради міністрів СРСР. І тільки Рада Міністрів мала право генералів і адміралів у військових званнях знижувати або взагалі позбавляти цих звань.

Але це видима частина. Була й невидима. Всіма кадровими питаннями в Радянському Союзі відав центральний комітет КПРС. Кожен командир дивізії, хай він генерал-майор або ще тільки полковник, - це номенклатура ЦК. Піднімемося в посадах і званнях трохи вище - і це вже номенклатура Політбюро. У ЦК і Політбюро приймалися негласні рішення. Це називалося терміном «рішення інстанції відбулося». Після цього Рада міністрів ніби від свого імені приймала те ж саме рішення, яке до цього було вирішене на більш високих рівнях.

Жуков зривав погони і здирав генеральські лампаси. Але не про жорстокість і садизм мова. Мова про дурниці. Жуков не знав і не хотів знати меж своєї влади. Він творив те, чого без згоди ЦК і Політбюро творити не дозволялося. По суті, Жуков явочним порядком привласнював собі владу так званих «директивних інстанцій». І не треба сперечатися про те, готував Жуков захоплення влади чи не готував. Він вже тягнув ковдру влади на себе. Тільки надто вже незграбно і безглуздо.

Дурість Жукова ось у чому: підімни під себе ЦК і Політбюро, тоді твори те, що подобається, хоч розпорюй животи і вимотуй генеральські кишки. А поки не підім'яв, тримайся в рамках встановлених порядків і правил.

Коротше: не кажи «гоп», коли пика крива.

Комуністичні агітатори в сучасній Росії вселяють молодому поколінню, що не слід соромитися Жукова. Комуністи кажуть: у сім'ї не без виродка, кожна нація народжувала чудовиськ, у Німеччині був виродок Гітлер, у нас — Жуков.

На перший погляд, усе правильно. Гітлерівці проводили злочинні експерименти на людях, і Жуков проводив злочинні експерименти на людях. Здавалося б, це мерзотники одного калібру.

Але звернімо увагу на відмінності. Гітлерівці проводили злочинні експерименти на людях, але не в таких масштабах, як Жуков. Немає відомостей про те, що Гітлер особисто був присутній при проведенні експериментів на людях. А Жуков був присутній. На місці цих експериментів мармурові дошки прикручені. І нас змушують експериментами над людьми пишатися.

І ще: гітлерівці для експериментів використовували людей, яких вважали ворогами.

А Жуков використовував своїх.

21 серпня 2001

Брістоль.

Алешковский Ю. Рука. Повествование палача. Нью-Йорк. Руссика. 1980.

Анненков Ю.П. Дневники моих встреч. Цикл трагедий. М. 1991.

Анфилов В.А . Бессмертный подвиг. Москва. Воениздат. 1971

Баграмян И.Х . Так шли мы к победе. Москва. Воениздат. 1988

Бажанов Б. Воспоминания бывшего секретаря Сталина. Париж. Третья волна. 1980.

Батехин Л. Воздушная мощь родины. М., Воениздат, 1988

Боевой и численный состав Вооруженных сил СССР в период Великой отечественной войны. Статистический сборник № 1. (22 июня 1941 года). М.: Воениздат, 1994.

Бушков А. Россия, которой не было. М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1997.

Вестфаль З., Крейпе В., Блюментрит Г . и др. Роковые решения. Пер. с нем. М.: 1958.

Военные парады на Красной площади. М.: Воениздат. 1980.

Восьмой съезд РКП(б). Протоколы. М., 1959.

Гальдер Ф. Военный дневник. Пер. с нем. Москва. Воениздат. 1969-71.

Гот Г. Танковые операции Пер. с немецкого. М.: Воениздат, 1961.

Готовил ли Сталин наступательную войну против Гитлера? Составитель В. А. Невежин. М.: АИРО-ХХ. 1995.

Гудериан Г. Воспоминания солдата. Пер. с нем. Смоленск. Русич. 1998

Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. — М.: АПН. 1969.