Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Тут ми покладемо руку на серце і відповімо: творив. Чого-чого, а чудес він накоїв у достатку з надлишком і перебором.

Ось одне чудо з багатьох. Скоєне 14 вересня 1954 року о 9 годині 53 хвилини на Тоцькому полігоні Південно-Уральського військового округу. На згадку про цю подію в районі здійсненого дива встановлена меморіальна дошка з написом: «У вересні 1954 р. на території полігону проводилися тактичні навчання військ під керівництвом Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова».

На будь-якому великому полігоні навчання проводяться практично безперервно, але тільки в пам'ять про одне навчання встановлена меморіальна дошка.

Через три дні після навчань, 17 вересня 1954 року, газета «Правда» опублікувала повідомлення ТАРС про це диво: «Відповідно до планів науково-дослідних та експериментальних робіт в останні дні в Радянському Союзі було проведено випробування одного з видів атомної зброї. Метою випробувань було вивчення дії атомного вибуху. При випробуванні отримані цінні результати, які допоможуть радянським ученим та інженерам успішно вирішити завдання щодо захисту від атомного нападу.»

У повідомленні ТАРС не було сказано, чим ці випробування відрізнялися від усіх попередніх, у чию голову вдарила геніальна думка, хто цей експеримент організував, і хто його проведенням керував. Тепер ми це знаємо: «Вивчення місцевості та інші підготовчі роботи почалися ще взимку і в повну силу розгорнулися навесні і влітку. Велику роль у цьому зіграв Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков. Він, повернувшись до Москви після смерті Сталіна, займав тоді пост першого заступника міністра оборони СРСР.»(«Красная Звезда» 29 вересня 1989.)

Випробування були досить незвичними. Пріоритет Радянського Союзу в цій галузі наукових досліджень незаперечний. Ніхто у світі до такого не додумався, ніхто у світі подібними звершеннями пишатися не може. Та й у нашій країні не у всяку голову приходять такі ідеї. Ні після Жукова, ні до нього нічого рівного і близького не бувало.

Маршал бронетанкових військ Олег Лосик, Герой Радянського Союзу, професор, голова клубу кавалерів ордена Жукова, оголосивши свого кумира «великим полководцем», продовжує: «Він зробив по суті переворот в оперативній та бойовій підготовці. Під його керівництвом у вересні 1954 року на Тоцькому полігоні вперше були проведені військові дослідні навчання з практичним застосуванням ядерної зброї. («Красная Звезда» 28 грудня 1996)

Було ось що: бомбардувальник скинув бомбу з висоти 13 кілометрів. Тротиловий еквівалент - 40 кілотон, тобто міць вибухів у Гірошімі й Наґасакі, додані разом. Вибух - повітряний, на висоті 350 метрів.

А для чого?

Ідея була ось яка. Перша світова війна була позиційною. Такою вона була не тому, що так комусь подобалося чи хтось так вирішив. Ні, просто жодна армія світу не могла прорвати оборону противника. Було один виняток з правила - Брусиловський прорив. Але це, повторюю, виняток.

У Другій світовій війні стратегічний фронт противника навчилися проламувати. Але це залишалося найскладнішим завданням для будь-якого командувача. За прорив доводилося платити величезною витратою боєприпасів, титанічними втратами бойової техніки та солдатської крові. І не завжди прорив завершувався успіхом. Приклад: непотрібні й безглузді спроби Жукова прорвати фронт під Сичовкою з січня по грудень 1942 року.

Але от після Другої світової війни в руки радянських маршалів потрапила ядерна зброя. І вирішили: якщо треба, проламаємо фронт ядерним ударом, у пролам введемо війська і підемо гуляти по ворожих тилах!

Тільки треба спробувати на навчаннях. Так і вирішили.

До слова буде сказано: той, хто готується до війни оборонної, тому такі навчання зовсім не потрібні. Якби радянське керівництво було стурбоване загрозою ворожого вторгнення, то слід було оголосити: ми такі слабкі, такі полохливі, тому б'ємо один раз, але по голові. І мало не здасться ні Парижу, ні Лондону, ні Бонну, ні Нью-Йорку, ні Вашингтону.

При такій стратегічній концепції не треба проводити навчань. Досить підірвати бомбу в пустелі і прикинути, що буде, якщо її кинути на хмарочоси.

Але нам не треба було руйнувати ворожі міста. Треба було їх захоплювати, а для цього необхідно проламувати фронт противника. І проводити відповідні навчання.

Отже, на Тоцькому полігоні звели оборону умовного противника й оборону наших військ. «Красная Звезда» (31 травня 1996) розповідає: «Бомба була скинута над районом, де в оборонних спорудах знаходилися тварини. Щодо особового складу як сторін оборони, так і наступу були прийняті всі відомі на той час заходи безпеки. Навчання дали багатющий науковий матеріал.