Різун Богданович - Беру свої слова назад

І ось ще «більшості військових істориків» питання: А ХТО ЦЕЙ ПЛАН ВИКОНАВ?

Припустимо й повіримо, що розгніваний Сталін кипів і гарчав. Тимошенко й Жуков засвоїли урок, від свого плану тут же відмовились і більше до цього питання не поверталися. План був написаний від руки в одному примірнику. План ліг в архів. Про нього знали п'ять осіб: Сталін, Тимошенко, Жуков, Ватутін і Василевський. Якщо повірити фантазіям Светлишина, то зміст плану було відомий ще й сталінському секретарю Поскребишеву. Припустимо, що Тимошенко, Жуков, Ватутін і Василевський злякалися сталінського гарчання, від виконання плану відмовились і ніколи більше про нього не згадували. Як же сталося, що командувачі далекими військовими округами в Сибіру і на Північному Кавказі, на Уралі і на Волзі, не змовляючись, сформували сім нових армій і рушили їх у західні райони країни відповідно до невідомого їм плану? Як сталося, що хтось підняв авіацію на Алтаї і Далекому Сході, у Приволзькому, Московському, Архангельському, Орловському й у всіх інших військових округах і перекинув її на прикордонні аеродроми? Хто мав право призивати сотні тисяч резервістів і переправляти їх на тисячі кілометрів до самих кордонів? Хто біля кордонів розгорнув на ґрунті склади і сховища з десятками мільйонів снарядів і мільярдами патронів? Хто й чому завантажив десятки тисяч вагонів військовим спорядженням і відправив на захід? Місцева ініціатива? Та нарком шляхів сполучення товариш Каганович не дав би стільки паровозів та вагонів місцевим начальникам. І Жукову не дав би. І Тимошенку. Він їм не підкорявся. Він підпорядковувався тільки Сталіну. І тільки за його наказом міг проводити цю найграндіознішу залізничну операцію в усій людській історії.

Що ж виходить? Сталін гарчить, кипить, стукає кулаками й тупає ногами, а командувачі округами й арміями, командири полків, бригад, дивізій і корпусів всупереч заборонам вождя виконують плани, які їм невідомі. Сталін оголошує, що виконання такого плану було б «тільки на руку ворогам Радянської влади», але вся Червона Армія піднята на ноги і план виконує.

Так, можливо, всі вони до кордонів заради оборони йшли, їхали і летіли?

А ось це розмова за рамками наукового підходу. План раптового нападу на Німеччину - ось він. Нехай і непідписаний. А де план оборони? Покажіть його. Згоден на будь чернетку, брудну, ніким не затверджену і не підписану.

Мені кажуть: можна з «Криголамом» погоджуватися, можна сперечатися, але де підтверджувальний документ? Дозвольте тим же обухом стукнути в лоб «більшість військових істориків»: а де ж документ, дорогі товариші? Де план оборонної війни? Де плани оборонних операцій?

Проти мене виступив генерал-полковник Ю.А. Горьков із серією нищівних статей під дзвінкою назвою «Кінець глобальної брехні». Генерал-полковник опублікував плани прикриття державного кордону на період зосередження військ і оголосив: ось вони, плани оборони країни! Нещасний генерал просто не розуміє різниці між обороною країни і прикриттям кордону. Невже планами прикриття кордону вичерпувалися наші стратегічні задуми? Невже вся оборона великої держави зводилася до того, щоб прикрити кордон, тобто силами армії підтримати прикордонників, причому тільки на період, поки йде зосередження головних сил? А коли головні сили зосередяться, то за якими планам їм діяти?

О, товаришу генерале, о, найгідніший супротивнику, для вашого відома: поки йшло зосередження німецьких військ на наших кордонах, по той бік діяв точно такий же план прикриття. Війська в ешелонах, у похідних колонах, в районах розвантаження гранично вразливі, майже беззахисні. Тому райони зосередження треба прикривати передовими частинами, які завчасно висунуті до переднього краю або кордону. Це не суперечить наміру завдати раптового удару, а підтверджує його.

Отже, загадка: як могло статися, що Сталін у гніві, кипінні та гарчанні відкинув план Генерального штабу, Тимошенко і Жуков рвонули під козирок і від плану відмовились, а командувачі як усіх прикордонних, так і всіх внутрішніх округів, не знаючи плану та не здогадуючись про його існування, всі раптом кинулися його виконувати? І його таки виконали. Тільки трішечки не встигли. Гітлер завадив. Де ж розгадка?

А розгадав цей ребус сам генерал-полковник Горьков в тій самій серії викривальних статей «Кінець глобальної брехні». Він роз'яснив, за якими планами діяли командувачі, штаби і війська військових округів. Генерал-полковник повідомив: «Стратегічний план, розроблений у Генеральному штабі Червоної Армії і схвалений 15 травня 1941 політичним керівництвом держави, займає чільне місце стосовно оперативних матеріалів військових округів» (ВІЖ. 1996. No 2. С.2).