Тарас Винцковский - Лицарі Дикого Поля. Плугом і мушкетом. Український шлях до Чорного моря

1792 року, на момент оселення Чорноморського козацького війська на Кубані, там виявили більше 2000 «бурлаків», з яких 100 записалися в чорноморські козаки.

Старовинне українське ім’я Харько є скороченням імен Захар і Харитон. Чепігу згадують у різних випадках то з одним, то з іншим повним іменем. Однак у подальшому його ім’я і по батькові усталено позначати як Захарій Олексійович.

Офіційно вона називалася Дніпровською гребною флотилією до часу переселення чорноморців на Кубань.

Себто Таманський півострів. Рукави Кубані впадали в Азовське та Чорне море, а головне русло Кубані в низинах час від часу постійно змінювалося. Ось чому Тамань здавалася островом. За тодішньою модою на відновлення давньогрецьких назв, його часто йменували островом Фанагорія, за назвою античної колонії.

У дніпровських плавнях догляд за худобою полягав лише в тому, що навесні молодняк вивозили на острови, де він лишався до осені, набираючи вагу самопасом.

Ісмаул Гаспринський (1851—1914) — кримськотатарський просвітник. Один з основоположників джадидізму (руху за модернізацію мусульманської освіти) і пантюркізму (ідеології національної єдності тюркських народів). Його ідеї справили значний вплив на мусульманські народи Російської імперії.

Тут і далі сили, які виступали на боці Ради народних комісарів Володимира Леніна, спрощено названо «більшовиками». Реальна ситуація була складнішою. Крім Російської комуністичної партії (більшовиків), на боці ленінського уряду в різний час виступали також інші ліворадикальні сили: ліві есери, анархісти, боротьбисти тощо.

Кримські стихійні розправи збільшовичених солдатів і матросів взимку 1917/18 були одним із перших актів масового терору на просторах колишньої Російської імперії. А вже події червоного терору в Криму у 1920—1921 роках стали прикладом наймасовіших вбивств за весь час російської громадянської війни. Тоді радянські каральні органи під загальним керівництвом Бели Куна і Розалії Землячки знищили кілька десятків тисяч людей, переважно пов’язаних із білогвардійським режимом Петра Врангеля.

Велі Ібраїмов (1888—1928) — видатний кримськотатарський державний діяч. Спочатку був членом національної партії Міллі Фірка, пізніше перейшов на бік більшовиків. На посаді голови Центрального виконавчого комітету Автономної Кримської СРР здійснював політику коренізації (татаризації), сприяв розвитку національної культури кримських татар. Засуджений до смертної кари сталінським режимом.

Ідею спирання революційних сил на поневолені народи в колоніях, передусім на мусульманські, підтримував Лев Троцький, Григорій Зинов’єв, Юрій Гавен та інші більшовицькі керівники. Мірсаїд Султан-Галієв навіть виступив з ініціативою створення мусульманської комуністичної партії та мусульманської Червоної армії. Кульмінацією цих прагнень став помпезний 1-й З’їзд народів Сходу в Баку 1—8 вересня 1920 року, організований Комінтерном.

Після Першої світової війни переможці забрали у Німеччини та Османської імперії їхні колоніальні володіння і залежні території на Близькому Сході, в Африці і на Тихому океані. Згідно із Версальським договором, ці території переходили у відання Ліги Націй, яка надавала державам-переможницям мандат на управління. Держави-мандатарії зобов’язувалися піклуватися про мешканців підмандатних територій. Населення найбільш розвинених підмандатних територій (група А) поступово готувалося до самовизначення і набуття суверенітету.