Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

Будинок Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора — резиденція Гетьмана Павла Скоропадського. Гравюра ХІХ ст.

Важливу роль у найближчому оточенні Павла Скоропадського відігравав правник О. Палтов, котрий познайомився з майбутнім гетьманом напередодні перевороту. Палтов одразу справив на того надзвичайне враження своїм розумом, досвідом у державних і політичних справах, умінням швидко й якісно готувати проекти урядових актів тощо. Після 29 квітня колишній камергер став заступником керівника Держканцелярії, із травня — заступником (товаришем) міністра закордонних справ, але коло його обов’язків було надзвичайно широким. Б. Стелецький стверджував: «Вплив Палтова на Скоропадського був необмеженим, жодного більш-менш значущого паперу Скоропадський не підписував раніше, ніж порадитися з Палтовим. Усі зносини з німцями вів Палтов від імені гетьмана. Працею Ради міністрів залаштунково керував Палтов. Загалом все розумове життя і діяльність Скоропадського централізовано було в Палтові». Проте останній був відвертим монархістом проросійської орієнтації, на ньому лежить увесь тягар відповідальності за такі прояви іміджу новітнього гетьманату. На початках гетьман боровся із цим, наприклад, рішуче відкинув пропозиції проголосити Україну великим князівством чи навіть королівством (у проекті Тимчасових законів про державний устрій, підготовлених Палтовим). Натомість у влаштуванні різного роду прийомів та урочистостей йому, як колишньому камергеру, вдалося досягти майже імператорських пишнот, якими дорікали сучасники. Ще одне розходження з гетьманом полягало в зовнішньополітичній орієнтації: Палтов був германофілом, натомість Скоропадський попри все зберігав сентимент до Антанти.

Гетьман Павло Скоропадський. 1918 р.

Ці постаті, маючи надзвичайний вплив на гетьмана, фактично були за лаштунками публічної політики, водночас перебуваючи на видноті. Але зовсім таємничою постаттю в найближчому оточенні Павла Скоропадського був його особистий секретар С. Моркотун. Ця молода людина за офіційною посадою до перевороту була комісаром Південно-Західної залізниці. В утаємничених колах його вважали масоном дуже високого 18-го рангу (градусу). Навесні 1917 р. ніби заснував київську ложу «Молода Україна», куди, за чутками, вступили С. Петлюра, насправді згодом масон, і сам майбутній гетьман, який ніколи не належав до «вільних мулярів». Моркотун, очевидно, був провідником антантівського впливу на Скоропадського. Не таємниця, що там, де не могло бути офіційних французьких місій, їхні функції під час Першої світової війни та в повоєнний період певною мірою виконували масонські товариства, керовані з Парижа. Як свідчить подальша кар’єра Моркотуна, він був лише спритним ділком, здатним зірвати грошовий куш з усіх політичних оборудок, не гребував зароб­ляти на зв’язках із білими росіянами та навіть більшовиками.

Гетьман Павло Скоропадський на урочистому прийнятті іноземних дипломатів. 1918 р.

У національних колах побутувала думка, що вирішальний вплив на Павла Скоропадського справляють два антиукраїнських діячі, старі приятелі гетьмана — Ф. Безак та А. Стороженко. Перший з них, колишній кавалергард, шталмейстер імператорського двору, депутат ІІІ Державної Думи Російської імперії, член київського Клубу російських націоналістів, останній Київський губернський маршалок, давній знайомий Скоропадського по Санкт-Петербургу та Києву. Проте за політичними поглядами він був повною протилежністю гетьманові: ультрареакціонер, російський монархіст, відвертий германофіл. У спогадах Павло Скоропадський рішуче спростовував будь-яке політичне значення Безака за свого гетьманування. Єдиний зв’язок між ними, наявний у той час, полягав у проживанні першого напередодні перевороту на квартирі старого знайомого. Той, безперечно, детально знав про всю підготовчу роботу, але навряд чи суттєво впливав на неї. У подальшому він регулярно відвідував гетьмана, але не відігравав жодної політично ролі. Щоправда, Б. Стелецький у спогадах стверджував, що Безак був першим, із ким гетьман зустрічався щодня зранку і від кого вислуховував найостанніші новини.