1 ...5 6 7 9 10 11 ...146 У першому оперативному ешелоні Українського фронту перебувало 9 стрілецьких та 7 кавалерійських дивізій, 8 танкових та 1 мотострілецька бригада, які були зведені в три армії. Їхня загальна кількість становила майже 300 000 вояків, 1200 гармат і мінометів, 2700 танків. Загалом же у військах фронту було 800 000 вояків, 3200 танків, 1100 бойових літаків, 4700 гармат. Окрім того, з армійськими частинами взаємодіяли 10 000 прикордонників НКВС.
У зв’язку з нападом на Польщу німецьких військ польське верховне командування зосередило основні сили в західних регіонах країни. Східні регіони належали до тилової зони, де розташовувалися підрозділи Корпусу охорони прикордоння, кілька батальйонів територіальної оборони, Пінська військова флотилія та запасні частини, що готували маршові поповнення для фронту. Загальна чисельність польських військ на західноукраїнських землях напередодні радянського наступу становила приблизно 370 000 вояків, 100—150 гармат, 70 танків і панцерних автомобілів, 160 бойових літаків. Однак переважну більшість польських вояків становили щойно призвані резервісти, яким бракувало зброї, боєприпасів та обмундирування. Бойову цінність мали тільки прикордонні підрозділи (12 000 вояків) та Пінська військова флотилія (понад 2000 вояків, 40 бойових і 50 допоміжних кораблів).
О 03.15 17 вересня 1939 р. польському послові в Москві В. Гжибовському вручили ноту радянського уряду, у якій було відзначено, «що польська держава та її уряд фактично перестали існувати», а «залишена без керівництва Польща перетворилася на зручне поле для всіляких прикрих випадків та несподіванок, що можуть створити загрозу для СРСР». Тож радянський уряд, аби не допустити цього й узяти під захист життя та майно населення Західної України, віддав наказ Головному командуванню Червоної армії перейти польський кордон.
У той момент, коли польському послові зачитували ноту радянського уряду, війська українського фронтів почали наступ. За перший день вони подолали кількадесят кілометрів, зайнявши Рівне, Тернопіль і Чортків. 18 вересня Червона армія вступила до Дубна, Луцька, Золочева, Коломиї, 19 вересня — до Володимира-Волинського, Рогатина, Станіславова, вийшла на підступи до Львова. 20 вересня радянські війська зайняли Ковель. Уранці наступного дня, згідно з директивою наркома оборони, наступ був призупинений, оскільки на деяких ділянках (у районі Бреста та Стрия) радянські частини зіткнулися з дивізіями вермахту. Вимушену оперативну паузу слід було використати для впорядкування тилу, налагодження зв’язку тощо.
21 вересня в Москві був підписаний спеціальний радянсько-німецький протокол, який регулював відхід вермахту з територій, що, за секретним додатковим протоколом до Договору про ненапад, належали до сфери інтересів Радянського Союзу. Було домовлено, що німці почнуть відхід 22 вересня, щоденно відступаючи на 20 км. Німецькі ар’єргардні та радянські авангардні підрозділи мала розділяти відстань 25 км.
Після укладання протоколу 22 вересня до зайнятих німцями Стрия й Бреста вступили радянські частини. У Бресті з нагоди передачі міста відбувся спільний німецько-радянський парад (єдиний усупереч поширеному міфу). Того ж дня радянські війська увійшли до Львова, захисники якого з 12 вересня тримали оборону проти німців. Після кількох турів переговорів польський генерал В. Лянгнер вирішив без бою здати місто Червоній армії — 15-тисячний польський гарнізон склав зброю.
24 вересня радянські війська вступили до Дрогобича, Комарна, Жовкви, 25 вересня — до Холма, 26 вересня — до Замостя, Яворова, Самбора, 28 вересня — до Перемишля. На досягнутих рубежах 29 вересня рух радянських військ був зупинений, оскільки вранці цього дня був укладений радянсько-німецький Договір про дружбу та кордон, згідно з яким землі між Наревом, Західним Бугом, Віслою та Сяном (Люблінське та східна частина Варшавського воєводства) були передані німецькій стороні в обмін на включення Литви до радянської сфери інтересів. Тепер уже Червоній армії довелося віддавати німцям щойно зайняті території. Поступовий відхід на лінію нового кордону розпочався 5 жовтня й завершився 13-го. 16 жовтня кордон узяли під охорону прикордонні війська НКВС.
Таким чином, військова операція Червоної армії проти Польщі добігла кінця. За явно применшеними відомостями, радянські війська втратили вбитими 1173 особи, пораненими — 2002 особи, зниклими безвісти — 302 особи. Було знищено 17 танків, 6 літаків, 36 автомашин. Втрати польських військ оцінюють у 3500 загиблих, 20 000 поранених та понад 450 000 полонених. Загалом поляки чинили слабкий, неорганізований та нескоординований опір. Відбувалися бої місцевого характеру. Деякі з них мали напружений і запеклий характер. Наприклад, кілька днів поляки оборонялися на лінії укріплень у районі Сарн (17—20 вересня). Найбільшу боєздатність проявили польські прикордонники, які завдали радянським військам важких поразок, зокрема 21— 22 вересня в районі волинських сіл Боровичі та Навоз над річкою Стохід та 28 вересня поблизу містечка Шацьк.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу