Володимир В'ятрович - Від Рейсхтагу до Іводзіми. У полум'ї війни. Україна та Українці у Другій світовій

За підтримки

Інституту історії України НАН України Історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Українського інституту національної пам’яті.

Рекомендовано до друку вченою радою LIKБЕЗ історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Сьогодні, коли відбуваються потужні зрушення в суспільному сприйнятті минулого, відновлюється інтерес до історії України. Читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, результатами останніх наукових досліджень та відкриттів. При цьому автори не виконують ідеологічне замовлення, їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє кожному з нас самому виступити суддею в цих суперечках.

• Українське питання наприкінці 1930-х рр.: пакт Молотова — Ріббентропа

• Тотальна війна на винищення: Україна у радянсько-німецькій війні 1941—1945 рр.

• Акт 30 червня 1941 р. — спроба ОУН(б) відновити українську державність

• Непростий вибір союзника: українці між західними демократіями та гітлерівською Німеччиною

Сьогодні ці теми стали вкрай актуальними, і пропонована книжка може відповісти на чимало питань, які цікавлять і турбують кожного українця.

Текст виступу Й. Сталіна був опублікований французькою агенцією «Гавас», яка отримала його з «надійних швейцарських джерел». Очевидно, що текст цієї промови передав на Заході хтось із європейських комуністів, керівників Комінтерну. 30 листопада 1939 р. Й. Сталін особисто дав інтерв’ю газеті «Правда» (що він робив лише у виняткових випадках), почавши запопадливо заперечувати «брехливе повідомлення» агентства «Гавас». Радянська історична наука й пропаганда впродовж 50 років відкидали факт не лише виступу Й. Сталіна, а навіть розширеного засідання Політбюро 19 серпня 1939 р. Уперше підтвердив реальність такого засідання відомий радянський історик і біограф Й. Сталіна Д. Волкогонов. 16 січня 1993 р. в інтерв’ю газеті «Известия» він підкреслив, що особисто читав протоколи того історичного зібрання. 1994 року російський історик Т. Бушева вперше опублікувала в журналі «Новый мир» повний текст виступу Й. Сталіна 19 серпня 1939 р., знайдений в колишньому таємному фонді «спецхрана СРСР». Пізніший аналіз тексту документа підтвердив авторство Й. Сталіна.

Серед українських політичних організацій в умовах радянізації вижила тільки нелегальна, підпільна ОУН, котра, як і за часів Польщі, продовжувала користуватися конспіративними методами.

Кількість дезертирів із Червоної армії за всю війну оцінюють цифрами 1 000 000 — 1200 000 осіб. Офіційних перебіжчиків, які перейшли на бік ворога зі зброєю в руках за так званими перепустками, які німці розкидали з літаків над окопами червоноармійців, за всю війну було 40 000 осіб, тоді як офіційних перебіжчиків із вермахту — лише 29 осіб. З 22 червня до 10 жовтня 1941 р. за вироками військово-польових судів співробітники НКВС розстріляли 10 201 червоноармійця, звинувачених в боягузтві. За всю війну трибунали засудили 994 000 червоноармійців, з яких 157 593 (понад 15 дивізій) розстріляли! У вермахті за всю війну розстріляли тільки 7810 солдатів і офіцерів.

Генерал П. Понедєлін, який потрапив до німецької неволі важко пораненим, після німецького полону й 5 років слідства 25 серпня 1950 р. був засуджений Воєнною колегією Верховного Суду СРСР до страти.

Меншовартісна, неповноцінна людина; у нацистській ідеології — представник негерманської народності.

Перед смертю Ю. Пілсудський обіймав посади генерального інспектора збройних сил та міністра внутрішніх справ. При цьому він залишався фактичним лідером держави, впливовішим за президента й прем’єр-міністра.

Назва руху походить від товариства «Прометей». Організації, що приєдналися до прометеївського руху, виступали за ліквідацію СРСР і створення національних держав. Найбільш активними осередками руху були Париж і Варшава. Серед українських прометеївських активістів більшість належала до середовища еміграційного уряду УНР (Р. Смаль-Стоцький, Я. Токаржевський-Карашевич, В. Прокопович, О. Шульгин та ін.).

У жовтні 1938 р. одночасно з окупацією Німеччиною Судетів Польща захопила Тешинську область та деякі інші території Чехословаччини.