Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

26 вересня в Таллінні, з метою обговорення радянських пропозицій, відбулося спільне засідання комісій з іноземних і військових справ Державної думи і Державної ради. Всім присутнім було зрозуміло, що пропозиція Москви є ультиматумом, неприйняття якого призведе до військового конфлікту, а нав'язуваний Естонії договір - не що інше, як форма протекторату. Було очевидним і те, що після розгрому Польщі й початку війни в Європі реальної допомоги чекати нізвідки. Головнокомандувач збройних сил генерал Йоган Лайдонер прямо заявив, що в зіткненні з Радянським Союзом поразка й загибель держави неминучі: «Крім усього іншого, важко починати війну, коли тобі пропонують договір про допомогу. Це було б пропагандистським приводом для Росії, вплив якого неважко уявити. Ми в такому становищі, що нам дуже важко чинити опір. Нас ставлять в таке становище, що ми повинні зробити перший постріл». Опинившись перед небагатим вибором: договір або війна, естонське керівництво одноголосно вирішило підписати угоду, щоб зберегти «фізичне існування нації». Загальну думку висловив член Держради Й. Пугк: «Ми спробуємо зберегти свій народ, оскільки якщо Росія зайде сюди, то всіх нас вивезуть на її територію. Договір Росії з нами зараз - лише початок, він може бути поширений на Фінляндію та інші країни. По крайній мірі, можна очікувати цього. Постараємось укласти настільки добрий договір, наскільки це можливо».

27 вересня естонська делегація на чолі з Сельтером знову вилетіла до Москви, де приземлилася одночасно з літаком Рібентропа. Майже відразу після прибуття естонців, щоб не гаяти даремно часу, запросили у Кремль для продовження переговорів.

Всі попередні дні радянська преса продовжувала роздмухувати психоз із приводу «іноземних підводних човнів, які переховуються в Балтійському морі», засекреченої диверсійної бази «десь недалеко від берегів Естонії» та численних перископів, які спостерігаються радянськими кораблями. Нарешті, 27 вересня о 20.00 ТАРС бабахнуло повідомлення про торпедування о 18.00 невідомою субмариною пароплава «Металіст» у Нарвській затоці, 15 членів екіпажу вдалося врятувати, п'ятеро пропали безвісті. Безперечна провокація була розіграна як по нотах (Згідно зі свідченнями естонських прикордонників, вони спостерігали з берега супровід радянськими есмінцями цивільного судна через 40 хвилин після його «втоплення». За деякими даними, героєм цієї «опери» був підводний човен Щ-303 «Йорж»). Вже о 20.30 Молотов приголомшив «поганими вістями» естонську делегацію, що ледь сіла за стіл переговорів: у Лузькій бухті стирчать чорт знає чиї перископи, потоплений радянський пароплав, загинули члени команди, «загальна картина» змінилась, а безпека Радянського Союзу вимагає вже не тільки розміщення на території Естонії морських і повітряних баз, а й права «протягом нинішньої війни в Європі тримати в різних її місцях 35 тисяч осіб піхоти, кавалерії й авіації», тобто армію, за чисельністю майже вдвічі більшу за естонські збройні сили. Таким способом Червона Армія запобіжить втягування Естонії та Радянського Союзу у війну та забезпечить «внутрішній порядок» в Естонії.

Ошелешений Сельтер заявив, що нова радянська пропозиція означає не договір про військове співробітництво, а фактичну окупацію й тому абсолютно неприйнятна. Тоді за пропозицією Молотова в переговорах узяв участь Сталін. Генсек роз'яснив тугодумним естонцям звичною мовою, що великий радянський контингент потрібен для їх же добра: реакційні міжнародні сили й «погані діячі», що гніздяться в країні, незадоволені укладеним з СРСР договором, можуть влаштувати «чвари й диверсії», а при наявності сильного з'єднання Червоної Армії «ніхто не наважиться вчинити подібне». До того ж це тимчасовий захід, після того «як мине війна», ми свої війська виведемо. Проте делегація, яка готова була обговорювати питання про чисельність радянського персоналу, категорично відкинула тезу про те, що чужі солдати будуть забезпечувати в Естонії внутрішній порядок. Суперечка зайшла у глухий кут і нараду було перервано.

Паралельно з викручуванням рук естонцям у Москві ввечері 27 вересня проходили переговори з Німеччиною, на яких були порушені й прибалтійські проблеми. Рібентроп, вже будучи в курсі радянських пропозицій Естонії та вважаючи, що це «слід розуміти як перший крок для реалізації прибалтійського питання», просив радянський уряд повідомити, «як і коли він збирається вирішити весь комплекс цих питань». Вислухавши заяву Сталіна про намір створити військові бази в Естонії «під прикриттям договору про взаємну допомогу», Рібентроп поцікавився, «чи припускає тим самим Радянський уряд здійснити повільне проникнення в Естонію, а можливо, і в Латвію». Сталін відповів позитивно. Латвії Радянський уряд має намір зробити аналогічні пропозиції про укладення пакту. Якщо ж Латвія не перейметься повною мірою необхідністю забезпечити безпеку СРСР, то Червона Армія з нею розправиться в найкоротші терміни.