Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Того ж вечора Сталін і Молотов запросили у Кремль графа Шуленбурга, повідомили йому про намір «негайно взятися за вирішення проблеми прибалтійських держав» і запропонували «розміняти» Литву. Питання було поставлене вельми вчасно, оскільки саме в цей день вийшла директива ОКВ № 4, згідно з якою Вермахту слід було: «Тримати у Східній Прусії напоготові сили, достатні для того, щоб швидко захопити Литву, навіть у разі її збройного опору».

Тим часом на кордоні створювалося радянське військове угруповання - як і обіцяв Молотов, СРСР готувався, в разі необхідності, «забезпечити свою безпеку» і без згоди прибалтійських країн. Ще 13 серпня 1939 року в Ленінградському військовому окрузі почалося формування Новгородської армійської групи, перетвореної потім у 8-у армію під командуванням комдива Хабарова; управління армії розмістилось у Пскові. В Калінінському військовому окрузі за мобілізацієї розгорталася 7-а армія під командуванням командарма 2-го рангу В. Ф. Яковлєва, яка 15 вересня також була передана в підпорядкування Військової ради ЛBO. Директива Ворошилова від 14 вересня визначила склад військ прикриття території Ленінградського округу на Кінгісепському (11-та стрілецька дивізія, 447-й корпусний артполк) і Псковському (управління 1-го стрілецького корпусу, 49-а, 56-а і 75-а стрілецькі дивізії) напрямках. З 25 вересня війська 7-ї армії приступили до зосередження на латвійському кордоні, а управління армії передислокувалися в Ідрицю. Тоді ж почалися розвідувальні польоти радянських літаків над Естонією.

26 вересня у штабі ЛВО була отримана директива наркома оборони, згідно з якою вимагалось «негайно приступити до зосередження сил на естонсько-латвійському кордоні й закінчити таке 29 вересня 1939 р.». Між Фінською затокою й Чудським озером розгортався Окремий Кінгісепський стрілецький корпус (11-а, 16-а стрілецькі дивізії, 35-а танкова бригада), південніше Псковського озера - війська 8-ї армії (1-й стрілецький та 10-й танковий корпуси, а також 123-я, 136-а стрілецькі, 25-а кавалерійська дивізії, 1-а і 40-а танкові бригади), в районі Себеж, Юхневичі, Клястичі - з'єднання 7-ї армії (2-й, 47-й, 4-й стрілецькі корпуси - вісім стрілецьких, одна кавалерійська дивізії, 34-а і 39-а танкові бригади), до складу якої було включено частину військ 3-ї армії Білоруського фронту (3-й, 10-й стрілецькі, 3-й кавалерійський, 15-й танковий корпуси), зосереджених на лівому березі Західної Двіни. Військам було поставлене завдання «нанести потужний і рішучий удар по естонських військах, для чого: а) Кінгісепською групою швидко наступати на Везенбург, Тапе, Таллінн, б) 8-й армії розбити війська супротивника й наступати на Юріїв (Тарту) і в подальшому - спільно з Кінгісепською групою на Таллінн, Пернов (Пярну), виділивши для забезпечення свого флангу одну танкову бригаду і 25-у кавалерійську дивізію в напрямку Валк. У разі виступу латвійських військових частин на допомогу естонській армії наступати в напрямку від Валка на Ригу, в) 7-й армії - прикрити операції ЛBO з боку латвійського кордону. В разі виступу або допомоги латвійської армії естонським частинам, 7-й армії швидким і рішучим ударом наступати по обох берега річки Двіни в загальному напрямку на Ригу»… Балтійський флот повинен був «знищити естонський флот», нанести удар «по морських базах» Естонії та «сприяти наступу сухопутних військ ЛBO». Ворошилов вимагав підготувати план операції до 27 вересня та попереджав, що «про час переходу в наступ буде дана особлива директива».

28 вересня нарком оборони затвердив представлений план операції проти Естонії, вказавши, що військам слід уникати руйнування залізничних мостів. У той же день командувач ЛBO командарм 2-го рангу К. А. Мерецков наказав до ранку 29 вересня привести ЧБФ у повну бойову готовність, для того щоб, отримавши наказ, нанести удар по військово-морських базах Естонії, захопити її флот, не допустивши його відходу в нейтральні води Фінляндії та Швеції, підтримати артилерійським вогнем сухопутні війська на узбережжі й мати на увазі висадку десанту за особливим наказом. У разі виступу Латвії слід було захопити і її флот.

Таким чином, для вторгнення до Естонії до початку жовтня було зосереджено 15 стрілецьких, 2 кавалерійські дивізії, 7 танкових і 1 стрілецько-кулеметна бригада, в яких налічувалося понад 300 тисяч бійців і командирів, 2760 гармат, 2077 танків, 243 бронеавтомобілі. Червона Армія збиралась увійти до Естонії, незалежно від рішення, прийнятого її урядом.

Зі свого боку, естонська армія під виглядом осінніх маневрів також провела ряд заходів на випадок війни, а на Кінгісепському та Псковському напрямках, як доповідав Ворошилову начальник прикордонних військ НКВС І.І. Масленников, «встановила гармати в напрямку СРСР». Сухопутні сили Естонії мали під рушницею 14 тисяч осіб. Телеграма головнокомандувача збройних сил в разі радянського нападу вимагала діяти згідно з планом прикриття, «ініціативно і сміливо, виконуючи всім нам відоме завдання - кожному на своєму фронті захищати свою землю, державу й народ… Ми війни не почнемо, але якщо противник вдереться на нашу територію, тоді - сміливо назустріч йому».