Александр Красовицкий - Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська

Я хотів би розповісти кілька епізодів із історії 79-ї бригади. В одне з чергувань мені подзвонив заступник 79-ї бригади, мій друг, я буду називати його підполковником Юрою. Він доповів, що їм негайно необхідна допомога штурмової авіації, задача якої — знищити вогневі позиції і броньовану техніку противника. Що і було виконано. Однак досягти успіху не вдалося. Прямо над бригадою було збито «шахтарями» відразу два СУ-25, літаки навіть нічого не встигли зробити! Льотчики катапультувалися, після чого командуванням АТО нам було доведено: авіація до нас більше не прилетить, поки ми не приглушимо засоби ППО противника. Хоча збиті вони були, я більш ніж певен, засобами ППО з території Росії. І це була на той час остання підтримка авіації в інтересах 79-ї бригади, на жаль.

Ще один героїчний випадок, про який хочеться розповісти, — про невідомих, на жаль, хлопців 79-ї бригади. Увечері на мене вийшов командир однієї із рот і доповів, що він бачить рух з боку Росії, до 10 танків. Я негайно доповів у штаб сектора. Відповідь була наступною: «Ми не можемо нічим допомогти: наша артилерія не дістає». Так я і передав ротному, запитавши : «Що будеш робити?» Він відповів: «Даю бій». Оскільки я знав про катастрофічне становище із боєприпасами, запитав, що у нього є. На що отримав відповідь, що є один снаряд до зброї Д-30, ну, і дрібниці: РПГ, срілкотня— і все. Ви розумієте, які були хлопці?!... Мені було дуже соромно, що я не можу їм допомогти, я ще кілька разів ходив доштабу сектора із проханням, у якому мені відмовляли. Зате щопівгодини мені телефонували зі штабу і запитували, як проходить бій, на що я відповідав, як робот: «Там люди гинуть з одним снарядом, а ви їх відволікаєте. Дзвонити їм не буду, допоки вони самі не передзвонять», — і чекав. Зранку мені подзвонили. Доповіли про наші втрати і що один танк знищено, інші пішли у бік Донецька. Ви уявляєте, я прізвище офіцера навіть не пам’ятаю. І журнали бойових дій, на жаль, були знищені разом із нашим кунгом в результаті артилерійського обстрілу штабу сектора, який здійснювався з території Росії близько третьої години ночі 21 серпня 2014 року. А в журналах дати, прізвища, час. Не можу собі пробачити, що такі документи втрачено.

Ще один подвиг офіцера 79-ї бригади, ніким не описаний. Це був майор Сергій Грецький. Він хотів виручити свою бригаду, що перебувала в складному становищі, і допомогти їй хоч чимось. Як я вже говорив, конвой до висоток, на яких закріпилися підрозділи бригади, пробитися не міг. Люди йти відмовлялися. І тут з’явився майор Грецький і доповів: «Я проб’юся». І повів конвой. Це був єдиний конвой, який дійшов до місця призначення без втрат. Ви знаєте, що він зробив? Він просто перетнув кордон, поїхав по території Росії і виконав поставлене перед ним завдання. Так, може, цього робити і не можна було. Але я думаю, що він герой. На жаль, він був важко поранений потім, вже під Донецьким аеропортом, в результаті чого був комісований. Я приїжджав до нього з дружиною провідати у військовий госпіталь до Києва, де він лікувався. Осколки від « Граду» йому пробили череп в районі лоба. Бої тривали.

Ми зазнавали великих втрат. Я виконував поставлені завдання. Майора Ходулю відкликали в інший сектор, нас залишилося двоє, але ми не скиглили, справлялися. Почалася робота по організації виходу з оточення 79-ї бригади, яка, як я говорив, була вже дуже пошарпана, позбавлена бойових можливостей через великі втрати особового складу, техніки та озброєння. До бригади тоді стікалося багато розрізнених підрозділів, які виконували завдання в Секторі «Д» і також знаходилися в оточенні. До них приєдналися частини 72-ї, 24-ї, 51-ї механізованої бригад, прикордонники, загалом багато особового складу і техніки. Для виконання завдання з деблокування цих частин на невеликий проміжок часу до нас, в сектор, зайшла 95-та бригада, дії якої мені на той момент були невідомі. Про їх завдання я дізнався пізніше, в ході бойових дій. Як я вже говорив, до нас в сектор заходила і 95-та, і 25-та бригади, їх залучали до бойових дій із захоплення Савур-Могили та інших населених пунктів. Але це інша історія, і не мені її розповідати.

У проміжок між 6-м і 7 серпня 2014 року 79-та бригада почала виходити з оточення для відновлення бойових можливостей і поповнення особового складу. Після виходу бригади з підпорядкування Сектора «Д» я продовжував координувати дії десантних військ, які до нас входили. І виконував завдання, які ставило мені командування Сектора «Д». Не пам’ятаю точної дати, під час