Геродот - Історії в дев'яти книгах. КнигаІХ - Калліопа

ПРИМІТКИ

11.2. Орестеон – невелика рівнина біля Алеї.
12,1. Повідомлення було необхідне, бо загін спартанців міг прибути за три дні до кордонів Аттіки і через Мегаріду піти і зайняти ущелини Кіферону (Кітайрону), де було б ізольовано Мардонія.
13,1. Тобто долішнє місто, бо афінський Акрополь згорів ще 480 р. до н. є.
14,1. Очевидно, для того, щоб не допустити греків пройти до Мегаріди, він послав ескадрон кінноти, а також щоб прикрити свій відступ.
15.1. Беотархи мали виконавчу владу в беотійській федерації.
15.2. Сфендала – один із демів Аттіки на шляху до Танагри. Де був Скол – невідомо.
15.3. Так само невідомо, де були згадані тут Ерітри та Гісіаї.
15.4. Аттагін і Тімагенід були ватагами олігархічної партії, яка співчувала персам.
16.1. У кількох місцях своїх «Історій» Геродот називає осіб, що давали йому інформації.
16.2. Якщо це передречення справді мало місце, то це означає, що перси вже втратили свою самовпевненість і вже не вірили в свою можливу перемогу після їхнього відходу з Аттіки і укріплення їхнього табору. Це підтверджується також і тим, що Артабаз не ухвалював плану Мардонія.
19.1. Жертви, котрі вони приносили багато разів, означають, що в їхніх планах первісно не було походу в Беотію.
19.2. Греки обрали таку позицію, щоб перська кіннота не могла їх атакувати. 21,1. Свідчення про те, що в Афінах існував корпус із 300 вибраних воїнів, нема в інших джерелах. Мабуть, якийсь близький родич Олімпіадора повідомив про це Геродота.
22,1. Афінські громадяни, а не скіфські лучники, які були свого роду поліцаями в Афінах. Перікл першим мобілізував скіфів для цієї служби.
25.1. Після цього греки перейшли в наступ, намагаючись викликати персів на бій.
25.2. Святилище Андрократа, обведене муром, було базою для грецьких операцій.
26.1. Ідеться про лівий фланг, бо почесну позицію, тобто правий фланг по праву належав спартанцям. Тактичні міркування спричинилися до розташування афінян на лівому флангу, оскільки в них був найбільший корпус гоплітів, до 8 тисяч, і найкращі лучники. Лівий фланг атакувала перська кіннота.
26.2. Битва відбувалася на кордоні мегарських і корінфських земель.
26.3. Гераклідські владарі – Темен, Кресфонт і Арістодем належали до четвертого покоління після Гілла.
27.1. В промовах афінян можна вбачати відлуння похвал, звичних для афінських риторів, які вони розсипали в надгробних словах у Керамейку (афінському кладовищі). Ці три міфічні приклади героїзму і самопожертви, як і битва при Марафоні, були звичними темами цих промовців.
27.2. Афіняни відмовлялися видати Гераклідів Еврістейові. Вони вбили на бойовищі його синів, а Гілл убив самого Еврістея.
27.3. У давній версії міфу Адраст умовив фіванців, щоб вони дозволили поховати аргоських героїв у Фівах. У пізніших версіях афінські трагіки зображували Адраста як утікача, котрий прибув в Афіни до Тесея і, діставши його дозвіл, поховав героїв в Елевсіні.
27.4. Битви з амазонками (амазономахії) були улюбленою темою в давньогрецькому образотворчому мистецтві. В метопах Парфенона було зображено цю міфічну амазономахію.
27.5. Що стосується троянської війни, то афіняни не зробили там видатних подвигів.
28.1. Цей розділ важливий для підрахування чисельності населення давньої Греції.^
28.2. Перед тим уже було сказано, що кожного спартанця супроводжувало на війні 7 ілотів, але ці повідомлення не підтверджуються в інших джерелах.
28.3. Із аркадян у битві при Платеях взяли участь лише мешканці Тегеї і Орхомена, а мантінейці та інші аркадяни билися разом із Леонідом при Фермопілах.
30,1.. 700 теспійців було вбито при Фермопілах.
32.1. Це єгипетське військо складалося із залог єгипетських кораблів (VII, 89).
32.2. Єгипетські гермотібії та каласірії не були відпущені, мабуть, через повстання в Єгипті. note 2 Note2 521
33.1. Обом сторонам було однаково невигідно наступати і через це ворожба на жертовних тваринах у хитрих жерців не давала сприятливих вказівок для наступу.
33.2. Через те що Тейсамен не мав нащадків чоловічого роду, він усиновив свого небожа.
33.3. Послідовність змагань у п'ятибор'ї (пентатлон) була така: стрибки, кидання диска та дротиків, біг і боротьба.
33.4. Спартанські царі перед битвами приносили жертви. Тейсамен, очевидно, при цьому жертвоприношенні був помічником царя.
34,1. Міф про дочок Пройта був таким: вони образили бога Діоніса тим, що відмовилися взяти участь в оргіях на честь цього бога. Він покарав їх тим, що вони мусили блукати по пустелях, і до них постійно приєднувалися аргоські жінки в такому числі, що аргосці в своєму відчаї звернулися до Нелея в Пілос, щоб він прислав до них Мелампода, який добре знав містерії Діоніса, і Мелампод зцілив аргоських жінок своїми ліками (чемерник зелений).
35.1. Проте іноді ілоти ставали громадянами, але як «мотаки», а не «неодамади». Геродот хотів сказати, що Тейсамен і Гегіас були єдиними чужинцями, котрі одержали право громадянства за історичних часів.
35.2. Після битви при Платеях спартанці напали не лише на нейтральні або схильні до «медизму» міста, але навіть на своїх колишніх союзників (на тегейців і на аркадійські племена).
35.3. Ці битви при Тегеї і при Діпаї відбулися 437-470 рр. до н. є.
35.4. Тепер місто Поліхна на ріці Еліссоні, в Майналії, в області Мегалополя.
35.5. Тут ідеться не про Корінфський Істм, але про місцевість у Мессенії. Це пов'язано з подіями третьої Мессенської війни, коли Тейсамен і дельфійські жерці вмовили спартанців замиритися з ілотами і дати їм можливість відійти (464-460/459 рр. до н. є.).
35.6. Битва при Танагрі (457 р. до н. є.). Афіняни відрізали відступ спартанського експедиційного корпусу у Фокіді. Перемога при Танагрі дозволила спартанцям пройти на Пелопоннес.
37.1. Присутність Гегесістрата в перському таборі є свідченням того, що деякі ворожі Спарті пелопоннеські міста підтримували персів своїми загонами.
37.2. Можливо, ворожбит Теліас (VIII, 27) належав до цієї родини.
37.3. Очевидно, після Платейської битви спартанці напали на Закінт.
39,1. Геродотів виклад не відповідає історичним фактам. Перси, імовірно, закріпилися біля Платей через те, що вважали це місце найзручнішим для дій свого війська. Вони обрали це місце, мабуть, за порадою фіванців.
41.1. Александр (р. 45) повідомлює греків про те, що в Мардонія залишилося продовольства лише на кілька днів.
41.2. Плутарх повідомляє, що в Афінах існувала змова олігархів, які хотіли скасувати демократію і піддатися персам. Можливо, що цього не було, але це було вигадано, щоб підкреслити заслуги Арістіда, котрий нібито зірвав наміри змовників.
42,1. Мабуть, це було спробою пояснити, чому перси не розграбували дельфійське святилище. Проте це не узгоджується з походом персів, який відбувся минулого року.
43.1. Про енхелеїв було в кн. V, р. 61. Оракул обіцяв їм, що вони переможуть іллірійців, коли оберуть своїми проводарями Кадма і Гармонію і нападуть, також на Грецію і радив їм не виступати проти пророчого святилища.
43.2. Цей Глісант був на північному сході від Фів, на півдні від гори Гіпатон. Річка Термодонт тепер називається Каламітіс.
46.1. Навряд чи були можливими такі значні пересування війська за один день перед очима ворогів. Очевидно, ішлося про маневри, зміст яких був незрозумілий Геродотові або його було перекручено афінянами, які інформували Геродота.
46.2. Справді, ніхто з спартанців не воював ще проти персів (крім тих, що загинули при Марафоні). Навряд чи вони боялися персів.
48,1. Геродот, як і Есхіл, не вагається в промові перського вісника назвати його земляків варварами.
49,1. Тут спартанці вважаються винуватцями за втрату джерела Гаргафії.
50,1. Після успішного наскоку перської кінноти грецькі обози не наважувалися спуститися з висот.
51,1. Тепер уже не існує такого «острова» поблизу Платей. Можливо там була рівнинна місцевість із луками, які заливали ручаї, що, злившись між собою, утворювали Оерою, маленький ручай. note 3 Note3 522
52,1. Герайон – тобто храм Гери Телеї.
53,1. Фукідід не визнавав, ніби існував у Спарті загін із такою назвою. Імовірно, там було п'ять загонів із п'яти спартанських округів, але серед них не згадується назва Пітана, хоча Пітана була одним із передмістів Спарти.
54,1. Здається, що після 479 р. до н. є. афіняни не довіряли спартанцям через їхню забарливість, коли йшлося про подання допомоги в справі побудування мурів 478 р. до н. є.
57,1. Принаймні два святилища Деметри були в районі бойових дій. Одне з них біля Платей, а друге біля Гісії. Про яке з них ідеться тут, не можна сказати.
58,1. Фессалійські тирани вважали себе нащадками Геракліда Алева.
59,1. Афіняни спустилися на рівнину на заході від Асопу і їх не можна було побачити за пасмами горбів.
61,1. Уважається, що кожного періека тегейця супроводжував один легкоозброєний воїн, а кожного спартанця – семеро.
62.1. Павсаній у цьому разі виявив рідкісну тактичну здатність. Спартанці з звичною для них сміливістю і дисципліною вистояли під градом стріл до тих пір, поки не вступила в бій уся перська піхота і рукопашний бій став неминучим. Через це перська кіннота не могла битися і була використана для прикриття відступу перського війська.
62.2. Як і при Фермопілах, із удаваними відступами і раптовими наступами.
62.3. Спартанські гопліти були вистроєні у фалангу, проти якої перси без підтримки своєї кінноти були безпорадні.
63,1. Причиною поразки персів була не відсутність у них важких обладунків, а радше їхня невдала тактика. Переслідуючи греків, перси втрачали зв'язок із окремими загонами. Грецькі гопліти, навіть поділені на окремі дрібні загони, швидко з'єднувалися, утворюючи фалангу, об яку і розбивалися атаки персів.
64,1. Битва при Стеніклері відбулася під час III Мессенської війни (464 р. до н. є.). Загін 300 із представників найзнатніших спартанських родин було тоді остаточно знищено.
67,1. Фіванський добірний загін із найзнатніших фіванських родин бився мужньо, бо був свідомий того, що поразка Мардонія означала б кінець владарювання аристократії у Фівах.
69,1. Мегарців, яких було вбито під час перських воєн у битвах при Артемісії, Мікалі, Саламіні і Платеях, поховали в межах міста і їх шанували як героїв.
70,1. Дані, що їх навів Геродот про число загиблих греків, імовірно, взято з написів на надмогильних пам'ятниках на бойовищах. Невелике число втрат у греків не відповідає даним про чисельність їхніх бойових сил, а чисельність утрат персів дуже перебільшено порівняно з числом убитих греків.
72,1. За Плутархом цей Арімнест був командувачем платейського війська, але незрозуміло, чому він опинився в загонах спартанців.
73.1. Розповідь про Софана, імовірно, було вигадано жерцями храму, щоб пояснити існування культу Діоскурів в Афінах. їхнє святилище Анакейон було поблизу святилища Аглаври.
73.2. Тесей разом із своїм другом Пейрітоєм викрав Єлену, коли вони танцювали на святі Артеміди Отрії, і залишив її в своєї матері Айтри в Афідні (чи в Афіднах), але коли він був відсутній, туди прибули Діоскури, щоб визволити свою сестру. Афідна була аттіць-ким демом.
73.3. Тітак був епонімом дему Тітакідів поблизу Афідни.
73.4. Ідеться про похід Архідама (431 р. до н. є.), коли спартанці послідовно спустошували Аттіку.
74,1. Імовірно, ці дві розповіді про Софана походять із так званих сколій – застільних пісень.
75,1. Війна з тасосцями за золоті копальні на фракійському узбережжі почалася 466 р. до н. є. і закінчилася перемогою афінян.
76.1. Ця промова, очевидно, є переказом епіграфічного пам'ятника, як припускають дослідники.
76.2. Кос був дорійським островом, із яким спартанці підтримували зв'язки навіть під час перського панування. Цей острів був батьківщиною знаменитого лікаря Гіппократа (приблизно 460-380 рр. до н. є.).
77,1. Очевидно, ці міста перейшли на бік персів і очікували, яким буде завершення битви. Вигнання їхніх стратегів означає, що там почалося повстання проти олігархи.
81,1. Славнозвісний триніжник і тепер стоїть у Стамбулі на площі Мейдан. Назва міст, що взяли участь у битві, можна прочитати на ньому. note 4 Note4 523
85,1. «Ірени», тобто спартанці віком від 20 до ЗО років. Лише після 30 років спартанці називалися «мужами» і ставали повноправними громадянами.
87,1. Геродот наполягає на тому, що все місто перейшло на бік персів, але там існувала і протилежна група. Проте штраф за «медизм» мусив сплатити ввесь народ.
88.1. Павсаній, коли його було обвинувачено в «медизмі», гадав, що він може відскіпатися цього обвинувачення через підкуп. Спартанці, жадібні до грошей, охоче приймали підкупи. Павсаній відпустив невинуватих, але зірвав плани Тімагеніда та його друзів.
88.2. Фіви були ще запеклішими ворогами Афін, ніж Корінф. Олігархи Фів були на боці персів. Геродот зводить наклеп на фіванців, кажучи, ніби вони в битві при Фермопілах приєдналися до персів. Проте зрадників Ксеркс наказав заклеймити як рабів. Геродот, бажаючи виправдати синів Аттагіна, приписує Павсанієві славнозвісні слова: «Син за батька не відповідає».
89.1. Важко уявити, ніби Артабаз прибув до Фессалії перед тим, як там опинилася фессалійська кіннота і туди досягла звістка про поразку персів.
89.2. Невідомо, чому Артабаз не переплив через Геллеспонт біля Сеста. Якщо грецький флот облягав місто, чому Артабаз не спробував визволити його. Очевидно, це узгоджується з нерішучим характером Артабаза, як його змальовує Геродот.
90,1. Якщо вони атакували б зненацька перський флот на морі і водночас почалося б повстання на острові, поразка ворога була б неминуча.
91,1. Спартанці і на цей раз були на чолі грецького союзу. Спартанський цар самовладно приймає самосців у цей союз.
92,1. Це підкреслено, щоб відрізнити цю Аполлонію від інших досить численних міст із цією назвою.
93,1. Тобто стільки, скільки днів в одному році.
96.1. Ідеться про храм Афродіти в Каламах, один із давніх. Під храмом Гери він, звичайно, розуміє знаменитий самоський герайон. Грецький флот зайняв позицію на сході острова, поблизу міста Самос, де перед тим були перси.
96.2. Геродот правильно зауважив, що після Саламінської битви перси побоювалися грецького флоту і, крім того, не довіряли іонійцям, а фінікійські судна відіслали до Фінікії.
96.3. Перси в битві при Мікалі лише оборонялися. їхні основні сили, очевидно, були перекинуті на приборкання повстання на сході Греції.
97,1. В однині словом Потніа (Владарка) називається кожна богиня, зокрема цим словом (у множині) називаються Евменіди або (як тут) Деметра і Кора.
98.1. Очевидно, ці драбини були потрібні, щоб їх перекинути на ворожі кораблі і в такий спосіб перетворити морський бій на сухопутний.
98.2. Звичайно паролем було ім'я якогось бога.
100.1. Синхронізм обох боїв навряд чи був певним. Битва при Платеях відбулася напочатку серпня, а при Мікалі у середині цього місяця.
101.2. Метою військових дій греків було визволення островів Егейського моря і відкриття проходу через Геллеспонт для підвозу хліба з Чорного моря. Про визволення іонійців у Малій Азії в греків ще не йшлося.
102,1. Греки висадилися на сході від перського табору, але оскільки узбережна смуга була там дуже вузькою, щоб вишикувати там військо, вони розтягували свій лівий фланг уздовж узбережжя навпроти ворогів, а на той час правий фланг здійснив обхід по горбах.
105.1. Павсаній бачив на Акрополі статую якогось панкратіаста Гермоліка. Можливо, це був той, який прославився подвигами в битві при Мікалі. Панкратіон було змагання в боротьбі та боксі.
105.2. Війна афінян і карістійців була 472 р. до н. є.
106.1. Евакуювати Іонію рекомендував Біант (І, 170). І ця евакуація була частково здійснена близько 546 і згодом 494 р. до н. є. Отже, це не було щось до того часу нечуване.
106.2. За Геродотом участь у союзі взяли лише острів'яни, щр були на грецькому флоті. Звичайно, багато грецьких колоній у Малій Азії ще довго залишалися під владою персів.
106.3. Мости було вже зруйновано за 10 місяців перед тим, а греки про це не знали, бо перси ще володіли берегами Геллеспонту.
107,1. Ксенагор не міг бути сатрапом Кілікії, бо вона, хоч і називалася сатрапією, вРЯДувалася до 400 р. до н. є. місцевими владарями, титулом яких був Сіеннесіс.
108,1. Ксеркс зимував у Сардах, готуючи новий похід, проти Греції (478 р. до н. є.). Старший син Ксеркса Дарій був убитий своїм братом Артаксерксом 465 р. до н. є. На це Артаксеркса підштовхнув «перший міністр» Персії Артабан. note 5 Note5 524
110,1. При всіх інших обставинах перський цар з'являвся в парадному вбранні з тіарою на голові і лише на цьому святі він бував із непокритою головою.
113,1. Повстання бактрійського сатрапа Масіста, можливо, спричинилося до переміщення основних контингентів перської армії на схід. На заході перси крім корпусу, очолюваного Мардонієм при Платеях і невеликого загону при Мікалі, вже не мали війська.
114.1. Лектон – мис у Троаді поблизу Сігею.
114.2. Сест (Сестос) був дуже важливим містом для афінян, бо повз нього йшов морський шлях із Понту Евксіну до Егейського моря. Він був найкращою фортецею на Фракійському Херсонесі. Можливо завойовані в Європі краї складали окрему сатрапію, столицею якої був Сест, а сатрапом якої був Артаікт.
116,1. Протесілай був царем міста Філаки у Фтіотіді і його було вбито, коли ахейці почали облогу Іліона. У місті Філака його шанували як героя, а в Елаюнті його вважали за бога. Можливо тут ідеться про тотожність імен різних персонажів.
117,1. Схід сузір'я Арктура 18 вересня означав для греків початок осені. Незважаючи на те, що військові дії тривали лише від весни до осені, облога Сеста, імовірно, продовжувалася і взимку.
119,1. Про жертвоприношення людей на Таврійському Херсонесі було в кн. А IV, розд. 103.