Петр Фиров - История ОУН-УПА - События, факты, документы, комментарии

21. УПА бореться за планову перебудову всієї країни. Принагідно посталі хліборобські, промислові, торговельні та адміністративні осередки мають бути змінені новими планово розміщеними оселями, залежно від тереново-кліматичних, сировинно-продукційних, торговельних та адміністративних умов і потреб країни.

22. УПА бореться за справедливе нормування відносин у державі та за справжнє піднесення життєвого рівня усього трудового населення України.

23. УПА бореться за право добровільного вибору роду праці на підставі добровільної умови. Трудовий люд має право до зміни праці через розв'язання умови, а не бути прикованим до заводу диктатурним «указом» держави або всякими примусами працедавця.

24. УПА бореться за право на безплатну освіту і повну культурну, соціальну та санітарно-медичну опіку для усіх громадян української держави.

25. УПА бореться за право трудових мас на 8-годинний день праці, за нормальний відпочинок і на оборону своїх інтересів професійною організацією як перед приватним, так і перед кооперативним і державним капіталом.

26. Усі революційні кадри і вояки УПА мають право належати до своїх політичних партій та громадських і професійних організацій, визнавати той чи інший політичний світогляд. У рядах УПА їх зобов'язує ідея відродження української суверенної держави, постанови внутрішніх організаційних правил та вояцько-лицарська дисципліна.

Бульба-Боровець Т. Армія без держави. / Т. Бульба-Боровець.–

Львів: Поклик сумління, 1993, с. 90–92.

переговорів між отаманом Тарасом Бульбою та представниками Німецької Влади з дня 23 листопада 1942 року.

Присутні: 3 української сторони — отаман Тарас Бульба.

3 німецької сторони:

Шеф СД Волині і Поділля — д-р Пиц.

Начальник політичного відділу СД Волині і Поділля — Йоргенс.

Парламентар-посередник поручник Л. Ковальчук.

Запрошений німецькою владою у характері представника-посередника від українського громадянства — колишній начальник штабу Поліської Січі полковник Смородеький і

Тайний протоколіст поручник Зубатий.

Переговори відбулися у с. Москвині Березенського р-ну в окупованім силою помешканні Степана Рудницького. Варта отамана Бульби впровадила німецьку делегацію разом з її охороною через розставлені пости, не відбираючи зброї.

Переговори розпочав доктор Пиц словами, що йому дуже приємно познайомитися з отаманом Бульбом, та зазначив, що він уже віддавна бажає з ним скомунікуватися. Далі сказав, що це є неможливе, щоб поруч більшовицьких, жидівських та польських банд оперували також українські партизанські групи. Цей факт він уважає анормальним явищем; він знає біографію отамана Бульби та його протибільшовицьку боротьбу. Підкреслює, що Поліську Січ розв'язало військо, а СД, яке перейняло службу безпеки, про Поліську Січ тоді нічого не знало, не нав'язало своєчасно потрібних із Поліською Січчю зв'язків, і з цієї причини сталося пізніше багато непорозумінь. Так само через непорозуміння з-за польської провокації зроблені арешти деяких людей із Поліської Січі. Про сам факт розшукування отамана Бульби поліцією у цей час нічого не знає, бо такого наказу не видавав.

Сьогодні, на думку д-ра Пица, треба ці непорозуміння ліквідувати та порозумітися у справі спільної праці для загального добра. Війна проти більшовизму не може толерувати жодної протинімецької акції у тилу, і тому він хотів би покласти всю справу отаманові Бульбі на серце та взяти під увагу інтереси українського народу, бо якщо не дійде до згоди, то попливе більше української, ніж німецької крові; якщо протинімецька партизанська акція пошириться на інші землі, то український народ від цього сильно потерпить; що буде з Україною — поки що невідомо. Це питання буде вирішене після закінчення війни, а як воно буде вирішене, це великою мірою залежатиме від сьогоднішньої постави українського народу. Сказав, що йому відомо, скільки корисного зробив отаман Бульба для свого народу та німців; відомо, що отаман Бульба ніколи не видавав наказу проливати німецьку кров та що, власне, ці документи служать йому за підставу для сьогоднішніх переговорів. І, щоб уможливити отаманові Бульбі вихід із прикрого становища, запропонував йому перейти до свого уряду в характері співробітника на посаду референта боротьби з партизанкою, а людей зі своїх відділів влити до вже існуючих "шуцманшафтів". Коли б співпраця з німецькою владою не відповідала отаманові Бульбі, то він може розпустити своїх людей, а сам вийти з лісу, легалізуватися та розпочати своє спокійне приватне життя, причому всім його людям гарантується абсолютна недоторканість.