Юрій Борець - УПА у вирі боротьби

Чумак іще довго не міг зловити віддиху. Він узяв під кухаря ферфляшу з водою, напився трохи, а решту вилив собі на голову. Тоді встав, повісив автомата на ліву руку й пішов звітур командирові. Звітувати, але що? Підійшов до почту, став И струнко, підніс руку до дашка й не говорив нічого.

Сотенний по хвилині сказав із докором:

- Щастя, що людей не втратили! Тепер ідіть відпочивати, а на майбутнє пам'ятайте, що командири на розвідку не ходять!

Ввечері сотня зайшла до села на квартири. Після вечері Чумак подався до тієї хати, біля якої стояв сьогодні під час засідки. Тепер господиня вже не була перестрашена й весело сказала:

- Але ви, друже, мали щастя!

- Зовсім ні, - жартував Чумак, - дивіться, як вони мені мазепинку подерли! - І показав діру в шапці.

- А знаєте, що ви трьох поранили?

- Та де? А вбитих не було?

- Ні. Один поранений навіть кріса залишив, і я його кинула у грядку.

- Добре зробили, господине, - похвалив Чумак, а сам подумав: «Дві засідки підряд. Там кріс, і тут кріс. А най то шляк трафить!…»

Та на цьому справа не скінчилася. Через кілька днів у денному наказі бунчужний Соколенко прочитав, що рій Чумака має відійти в інший терен для виконання особливого завдання.

«Чумаківці» стрепенулися. Що ж. кожної хвилини вони були готові на «прогулянку» в будь-яку сторону. Під час вечері стрілець Когут висловив припущення, що треба буде йти знову по ту кругленьку корову.

- Ой, ні, - заперечив стрілець Павук. - Зрештою, вона вже не є кругленькою. Після слів бунчужного виглядає, що нам стелитиметься дальша дорога. Може, навіть до Криму - на пляжу.

- Тебе там бракує, сафандуло, - зміряв зневажливим поглядом Павука Когут. - Якого дідька потаскаєшся на пляжу, як плавати не вмієш?…

Чумак прислухався до жартів, але вістка про виконання особливого завдання його дуже зацікавила. Вбрав мазепинку. підчистив чоботи й пішов до квартири почту. Зголосивши свій прихід, зняв шапку й сів біля стрільця Перця, який займався зшиванням командирового мапника. Громенко склеював мапи. Лагідний щось писав, бунчужний чесав свою гарну бороду, а Байда ходив замислено по кімнаті.

- Друже Чумак, я зараз буду з вами, - перепросив командир Громенко.

- Тим часом до Чумака звернувся командир Байда й запитав:

- Як далеко ви вже бували у світі?

«Еге, тут щось клюється!» - подумав Чумак і на запит відповів запитом: - Ви маєте на увазі ті часи, коли я був «цивіляком»?

- Так.

- У Варшаві, Кракові, Ченстохові, Львові, Перемишлі й Сяноку, - наче із книжки прочитав Чумак і додав: - А чому питаєте про це?

До розмови вмішався командир Громенко:

- Друже Чумак! Командир Рен просить мене, щоб я вислав йому два рої добрих будівельників на Хрещату для виконання спеціяльних завдань. Не знаю, навіщо ці будівельники йому потрібні, але вірю, що з покладеного на вас завдання ви зумієте вив'язатися. Завтра вранці підходите. До вас призначено ще один рій із сотні Крилача. Естафету до командира Рена вам уранці передасть бунчужний, а також повідомить про зв'язок і кличку. Майте на увазі, що ви можете бути у відсутності на протязі кількох місяців, тому провірте зброю, амуніцію. взуття й білизну, візьміть зі собою бандажі, ліки та всі інші необхідні речі.

Карту Сяніччини одержите від бунчужного теж. Будьте обережні й пильнуйте друзів. Бажаю успіхів!

- Дякую, - виструнчився Чумак, потис командирові руку і зголосив свій відхід.

Стрілець Когут запитав Чумака:

- Куди? До Кузьмини?

- О, ні, брате, трохи далі!

Повстанці не питали більше нічого, але видно було по них, що пашіли цікавістю. Чумак почав:

- Друзі! Чує мій ніс, що ця прогулянка не буде дуже весела. Йдемо щось будувати в терен Рена. Більше нічого не знаю. Прошу провірити зброю, амуніцію, чоботи, білизну й бандажі. А потім ідіть спати, бо завтра в дорогу. - Він також звернувся до кухаря: - Підіть до господаря, щоб вам приділив більше м'яса на «залізну порцію».

Раненько рій уже стояв готовий до вимаршу. Кухар мав на плечах великий баняк - ройову кухню. До «чумаківців» долучився рій сотні Крилача з ройовим Шулікою. Шуліці вже минув двадцять один рік, але він виглядав на вісімнадцять завдяки своєму дитячому обличчю, хоч говорили, що в бою проявляв досить велику відвагу. Повстанці Шулікового роя були здорові й сильні, але озброєні дещо легше: два автомати й кулемет, а решта кріси Вони пройшли багато менше боїв, як вояки сотні Громенк уже перші дні дискусії виявили, що вояки сотні Громенка ставляться дещо секптично до друзів із сотні Крилача.