Дяченко Гаврилович - Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР.

Прогнавши в цей спосіб зо три кілометри, наказав вертатися на заставу та краще глядіти.

26 лютого — денний спочинок. Полк у готовності. Роз'їзди вислані в усіх напрямах.

Від 27-го до 29 лютого пройшли по величезній грязюці сіл Казимирівка, Мар'янівка, Красногірка та Розношенське. В останньому розташувалися. Зі штабу армії одержав наказ взяти Голованівськ. Те саме завдання мала й Київська група отамана Тютюнника.

1 березня о 3-й годині дня 2-й курінь під моєю командою рушив на Голованівське. Тут, повідомляли селяни, стояв червоний козачий полк з був ших гайдамаків ОмелянаІ Волоха силою до 300 багнетів. По 10-й вечора курінь підійшов до містечка бічною дорогою, аби обминути заставу на шляху. Патруль привів дядька, який виявився нашим. Він не тільки взявся городами підвести до казарм, а й попрохав гвинтівку, бо і йому хотілось повоювати.

Ніч була чудова. Легкий морозець скував грязюку. Місяць світив, і було видно як удень. В'їхавши в середину міста, побачили величезний вогонь біля будинку і людей, які порались біля вогню. Під'їхали, почалась балачка. Червоні смалили кабана. Приймали нас за своїх, бо цілком одверто розповідали, де розташовані їхні комісари та червоноармійці. Свист шабель розповів комуністам, з ким мають діло. Касарні з комунарами оточено, кілька ручних гранат усередину через вікна зробили своє. З вікон почулося:

— Здайомся, таваріщі!

У місті зчинилася стрілянина. Частина червоних, яка розмістилась по приватних квартирах, почала гуртуватися, щоб дати відсіч. Наказавши сотням спішитись, я за підтримки важких кулеметів повів їх в атаку. Червоні почали тікати, розсипавшись по городах. Місто зайняте. Понад 60 червоних потрапило в полон. До 50 лежало трупами, а між ними й комісар полку та ще якийсь значний комісар, що приїхав з Умані на інспекцію. Полк теж зазнав втрат: двоє коней поранено, одного з них довелося пристрелити.

Козаки сміялися з полонених, що вони так погано стріляють, і радили на майбутнє повчитись у них.

Відомості, що полк червоних сформовано винятково з волохівців, впинилися неправдивими. Було їх лише кілька. Проклинаючи Волоха, вони перейшли до нас, а решта — кацапчуки, переважно колишні денікінці.

Курінь відійшов на край міста, де легше було охоронитись, по місту весь час їздили патрулі.

Вранці курінь залишив Голованівське і перейшов у маленьке сільце сандрівку, де мали приєднатись решта сотень.

1 березня до полку приєднався 1-й курінь, який залишив обоз, пластунів і взагалі все тяжке під охорону Запорозької дивізії. Полкові наказувалось вести в розвідку в напрямах: Бершадь, Гайсин, Ольгопіль, Балта, Саврань, а також довідатися про становище Галичан. З'єднавшись, полк перейшов доГолованівська, де і заночував. Селяни дуже задоволені з нашого приїзду, а особливо дівчата, бо багатьом припали до серця завзяті Чорні запорожці.3березня рано полк вирушив у напряму Гайворона і далі на Бершадь.

Шлях неможливий. Болото по самі вуха. Проїхавши 15 кілометрів, стали на ніч у селі Таужне. За повідомленнями населення, пару разів перевіреними, навпроти Бершаді через річку Буг був поганенький залізничний міст.

Про наш намір форсувати річку большевики знали: під натиском російських комісарів Бершадь із військовою залогою шикувалася до оборони, перетворюючи місто на імпровізовану фортецю.

4 березня полк пішов на Хащувате. Вислав я 2-гу сотню в розріз по нашій осі маршу, бо від селян мав відомості, що станція і містечко зайняті большевиками.

Залізничну станцію взяла сотня, а перед містом потрапила під обстріл. Розвернувшись у лаву, сотня, чекаючи на решту полку, бавилась у війну, то наступаючи, то відходячи.

Надійшов полк. Отримавши короткий звіт, я наказав полку перейти в наступ. Полковий сурмач засурмив "Атака!", сотенні [сурмачі] підхопили. Сотні розвернулись у лаву і на рисях пішли на місто.

Вже по пострілах було чути, що ворог нервує. Знову сигнал — лава блиснула шаблями і пішла кар'єром. З цілим розмахом сотні влетіли в місто…

Ворог був особливий. Місцеві комуністи (Б. Монкевич зазначає, що це були євреї. — Ред.) та підкуплені за гроші з пару десятків місцевих парубчаків стали чолом нашому наступові. Поплатилися страшенно: близько 40 трупів лежало в місті, а решта потоплена в Бугові.

Полк розташувався на ночівлю, виславши 2-гу сотню із завданням зайняти Гайворон.