Валерий Солдатенко - Україна у революційну добу. Рік 1917

Засідання ухвалило запропоновану більшовиками резолюцію зі співчуттям петроградським робітникам і солдатам і запевненнями у готовності підтримати їх почин. Документ завершався постановою: „Організувати ревком Рад, передати йому всю повноту влади по Києву, доручити йому всемірно проводити в життя постанови з’їзду Рад і підкорити його дії вищому контролю Київських Рад Р. і С. Д., які мають право переобрати його в будь-який момент” [821] (698) Киевская мысль. — 1927. — 28 октября. .

До складу ревкому, за винятком кількох лівих есерів, війшли лише більшовики — В. Затонський, А. Іванов, І. Кулик, І. Крейсберг, Я. Гамарник, М. Лебедєв, Л. Пятаков, а очолив його Г. Пятаков. Сформований орган перебрався до колишнього царського палацу на Олександрівській вулиці, перетворив його на свою опорну базу, завіз туди 200 гвинтівок. Однак нічого іншого вдіяти не вдалося.

Ввечері 28 жовтня палац було оточено військами. Делегація від Центральної Ради, міської думи, меншовиків, есерів і бундівців зажадала видачі зброї і звільнення палацу. Г. Пятаков, зважаючи на розклад сил і невдале розташування Маріїнського палацу (віддалення від „Арсеналу” та інших пунктів збору революційних сил), схилявся до прийняття висунутих умов, тим паче, що вимоги припинення боротьби не було [822] (699) Кулик И. Октябрьские дни в Києве // Летопись революции. — 1922. - № 1. — С. 40–41. .

З думкою Г. Пятакова погодились усі члени ревкому і до палацу війшли 12 юнкерів для прийняття зброї. Слідом за ними до приміщення вірвалася юрба озброєних козаків, офіцерів. Членів Ревкому заарештували, почали знущатися, а потім під конвоєм переправили до штабу Київського військового округу.

Однак на засіданні Київського комітету РСДРП(б) спільно з представниками заводів і військових частин 29 жовтня було відновлено ВРК, до якого поряд з А. Івановим {10} 10 Довідка: Іванов Андрій Васильович (1888–1927) — діяч Комуністичної партії і радянської держави. Член більшовицької партії з 1906 р. Робітник заводу „Арсенал”. В 1917 р. — член Київського комітету РСДРП(б), ради робітничих депутатів, заступник голови профспілки металістів, член Центральної ради фабзавкомів Києва. Делегат VI з’їзду РСДРП(б). Під час жовтневого (1917 р.) збройного повстання в Києві — голова ревкому. Один з керівників київського січневого (1918 р.) збройного повстання. З грудня 1917 р. — член ЦВК рад України, у березні-квітні 1918 — член президії ЦВК, народний секретар внутрішніх справ радянської України. В 1918 р. — член Всеукраїнського Центрального Військово-Революційного Комітету, який керував повстанською боротьбою проти гетьманату і австро-німецьких окупантів. В 1919–1920 рр. — заступник голови, голова Київського губвиконкому, з листопада 1920 р. — голова Харківського губвиконкому. Далі — на партійній і радянській роботі. В 1925–1927 рр. — секретар Ради Союзу ЦВК СРСР. З 1919 р. — член ЦК КП(б)У, 1920 р. — кандидат у члени, 1921 р. — член Політбюро ЦК КП(б)У. і В. Затонським, що випадково уникли арешту, війшли М. Богданов, О. Карпенко, І. Кудрін, Друзяк ін та ін. [823] (700) Великая Октябрськая социалистическая революция и победа Советской власти на Украине. Февраль 1917 — февраль 1918 г. Хроника важнейших историко-партийных и революционных событий в двух частях. Ч. 2-я. Большевики во главе трудящихся в период борьбы за установление Советской власти на Украине. — К., 1982. — С. 59–60.

Ревком розробив план і взяв на себе керівництво повстанням. Була випущена листівка, в якій ревком повідомив, що об’єднане засідання київських рад робітничих і солдатських депутатів передало йому всю повноту влади в місті й доручило перетворити в життя рішення ІІ Всеросійського з’їзду рад. Листівка закликала трудящих підтримати ревком у боротьбі проти сил Тимчасового уряду. „Об’єднуйтесь же, — говорилось в документі, - тут, у Києві, навколо комітету Ради робітничих і солдатських депутатів, а по всій Росії — навколо з’їзду Рад!” [824] (701) Большевистские организации Украины… (март-ноябрь 1917 г.). — С. 750.

Надвечір того ж дня за сигналом ВРК розпочалося збройне повстання проти сил штабу Київської військової округи. Головною ареною став Печерський район міста. Вирішальну роль у повстанні грали робітники „Арсеналу” і солдати 3-го авіапарку. До них приєдналися повсталі інших регіонів. Наступного дня — 30 жовтня — в місті розпочався загальний страйк робітників і службовців. В ході триденних вуличних боїв (перебіг боротьби на солідній документальній основі неодноразово відтворювався в історичній літературі) війська штабу КВО були розбиті. Більшість військових частин і штаб здались повсталим [825] (702) 1917 год на Киевщине. Хроника событий. — С. 338–348; Великая Октябрськая социалистическая революция и победа Советской власти на Украине. Февраль 1917 — февраль 1918 г. Хроника… Ч. 2-я. — С. 12–15, 23–26, 37–39, 49–51, 59–61, 70–71, 79–81, 93–94. .