Роже Ґароді - Основоположні міфи ізраїльської політики

Джерело: Стівен Шпігель. Другий арабо-ізраїльський конфлікт. Юніверсіті оф Чикаго Пресс, 1985, с. 185.

План Роджерса, що повторював в основному резолюцію ООН № 242, був відкинутий Голдою Меїр (Кенен. Цит. тв., с. 239).

Никсон поставив Ізраїлю ще 45 "Фантомів" і 80 бомбардувальників "Скайхок"

Насер помер 8 вересня 1970 року. Садат запропонував Ізраїлю мир. Міністр закордонних справ Абба Ебан згодився, але міністр оборони Моше Дайян відмовився.

Тоді Садат 6 жовтня 1973 року почав наступ, що одержав назву “війни Іом Кіпура”, і зруйнував репутацію Голди Меїр, що була змушена подати у відставку 10 квітня 1974 року. За її прикладом пішов Моше Дайян.

Проте, жидівське лобі на Капітолії досягло у Вашингтоні великого успіху в справі прискореного переозброєння Ізраїлю: отримали 2 мільярди доларів під приводом боротьби з конкуруючим арабським лобі.

Джерело: Нефф. Воїни Єрусалима. с. 217.

До урядової допомоги добавилися гроші жидівських банків з Уолл-Стріт.

Джерело: Bick. Цит. тв., с. 65, Абба Ебан. Цит. тв., с. 460.

21 чоловік пожертвували більше 100 000 доларів сенаторові Губерту Хемфрі. З них 15 були жидами. Насамперед, це були ватажки "жидівської мафії" у Голлівуді, такі як Лев Вассерман. У цілому їм належало більше 30 % виборних фондів демократичної партії.

Джерело: Stephen D. Isaacs. Жиди і американські політики. Нью-Йорк, вид. Doubleday, 1974, розд. 8.

АІПАК знову мобілізувався й одержав за три тижні до 21 травня 1975 року підписи 76 сенаторів, що вимагали від президента Форда підтримати за їхнім прикладом Ізраїль.

Джерело: Шехан. Араби, ізраїльтяни і Кіссінджер. Reader's Digest Press. с. 175.

Джіммі Картер прямував уторованим шляхом. У синагозі міста Елізабет, штат Нью-Джерсі, одягнений у блакитну оксамитову тогу, він заявив: "Я почитаю того ж Бога, що й ви. Ми, баптисти, читаємо ту ж Біблію, що й ви". І резюмував: "Виживання Ізраїлю це не питання політики. Це моральний обов'язок".

Джерело: "Тайм" від 21 червня 1976 року.

Це були часи, коли Бегін і релігійні партії відняли в Ізраїлі владу у лейбористів. "Бегін вважав себе більше жидом, чим ізраїльтянином", — пише його біограф.

Джерело: Сільвер. "Бегін: явище пророка". С. 164.

У листопаді 1976 року Наум Гольдман, президент Всесвітнього жидівського конгресу, прибув до Вашингтона, зустрівся із президентом, Венсом, Бжезинскім і дав адміністрації Картера несподівану пораду "знищити сіоністське лобі в США".

Джерело: "Штерн", Нью-Йорк, 24 квітня 1978 року.

Гольдман присвятив сіонізму все своє життя та відігравав першорядну роль у лобі із часів Трумена. Тепер же він говорив, що його власне творіння, конференція президентів, відіграє руйнівну роль і є головною перешкодою на шляху до миру на Близькому Сході.

Бегін був при владі, і Гольдман вирішив підвести міну під його політику, ліквідувати свою власну групу тиску.

Шість років по тому Сайрес Венс, один з учасників цієї зустрічі, підтвердив пропозиції Гольдмана: "Гольдман закликав нас знищити лобі, але президент і державний секретар відповіли, що вони не мають сил зробити це і що це могло б відкрити двері антисемітизму".

Джерело: Інтерв'ю Сайреса Венса Едвардові Тівнану (Edward Tivnan), "Лобі", Вид. Simon and Schuster, 1987, с. 123.

Бегін, ділячи владу з лейбористами, призначив Моше Дайяна міністром закордонних справ замість Шимона Переса.

Голова Конференції жидівських президентів у США Шиндлер привітав цей поворот до екстремізму й підкреслив прагматизм Дайяна. Бегін один час не дуже піклувався американськими сіоністами, яких вважав опорою лейбористів.

Але американські ділові кола, відзначивши вплив рабинів на Бегіна й насамперед прихильність останнього до "вільного підприємництва" (на відміну від державного втручання за лейбористів), привітали угоду в Кемп Девід і (вересень 1978 р.). Садат, уклавши сепаратний мир з Ізраїлем, не торкнувся питання про Цізіорданію (Юдея і Самарія, біблійні землі, за Бегіном) і повернув собі лише Сінай, що не був для Бегіна "біблійною землею".

Джерело: Stephen D. Isaacs: Жиди і американська політика. Вид. Doubleday. 1974, с. 122.

В 1976 році Картер отримав 68 % жидівських голосів, в 1980 — тільки 45 %, тому що за час свого президентства продав Єгиптові літаки Ф15, а Саудівської Аравії — системи "Авакс", обмовивши, однак, що ця зброя ніколи не буде використане проти Ізраїлю, тому що американська армія контролює його та управляє всіма даними із землі.

Проте, Рейган переміг Картера в 1980 році і надав Ізраїлю військовий кредит на суму 600 мільйонів доларів на два роки.