Марк Вебер: Освенцім: міфи і факти

version="1.0" encoding="utf-8"?> sci_history sci_politics nonf_publicism Марк Вебер Освенцім: міфи і факти

Легенда Освенціма лежить в основі історії про Голокост. В широко поширеній думці Освенцім виображується найжахливішим нацистським винищувальним центром. Проте страшна репутація табору не відповідає фактам. Вчені-ревізіоністи представляють переконливі свідчення, які доводять, що Освенцім не був винищувальним центром і, що історії про масові вбивства в "газових камерах" є міфом.

Освенцім,Аушвіц,Дахау,Хелмно,Собібор,голокост,масони,гої,документи,ревізіонізм,народ,срср,ізраїль,Палестина,війна,погроми,хуцпа,геноцид,репресії,євреї,німці,українці,жиди,історія,сіонізм,жидобільшовизм,терор,Бабин Яр,циклон,брехня,концтабір,капо,айнзацкома Вересень 2009 uk uk Zibex Zibex FictionBook Editor Release 2.6 26 February 2011 http://www.ihr.org/leaflets/auschwitz.shtml 883CBE52-5C63-4795-AFD1-3B2F50B696AE 2

1.0 — Підготовка електронного тексту для некомерційного використання — 04.07.2011 Zibex. Збережена орфографія оригіналу.

Майже кожен чув про Освенцім (на Заході Освенцім називається Аушвіц — прим. перекл.) — німецький концентраційний табір 2-ї Світової війни, де, як стверджується, у газових камерах були винищені безліч ув'язнених — здебільшого жидів. В широко поширеній думці Освенцім виображується найжахливішим нацистським винищувальним центром. Проте страшна репутація табору не відповідає фактам.

На здивування багатьох все більше і більше істориків і інженерів піддають сумніву загальновизнану історію Освенціма. Ці вчені-«ревізіоністи» не заперечують той факт, що велику кількість жидів було депортовано в цей табір, або що багато хто помер там, особливо від висипного тифу та інших хвороб. Водночас вони представляють переконливі свідчення, які доводять, що Освенцім не був винищувальним центром і, що історії про масові вбивства в "газових камерах" є міфом.

На фото: В’язні працюють на заводі в Аушвіці

Табірний комплекс Освенцім був створений в 1940 році в центрально-південній частині Польщі. Між 1942 і серединою 1944 років туди було депортовано багато жидів.

Головний табір був відомий як Освенцім I. Біркенау або Освенцім II був нібито головним винищувальним центром, а Моновіц або Освенцім III був великим промисловим центром з виробництва бензину з вугілля. Крім того, до них примикали десятки таборів меншого розміру, що працювали на військову економіку.

На післявоєнному Нюрнберзькому трибуналі Союзники стверджували, що німці винищили чотири мільйони людей в Освенцімі. Ця цифра, винайдена радянськими комуністами, некритично приймалася протягом багатьох років. Наприклад, вона часто з'являлася в найбільших американських газетах і журналах. [1]

Сьогодні жоден серйозний історик, навіть той, хто в цілому сприймає історію винищення, не вірить цій цифрі. Ізраїльський історик з голокосту Єгуда Бауер заявив в 1989 році, що настав час, нарешті, визнати, що відома цифра чотири мільйони — є явним міфом. У липні 1990 року Державний музей Освенціма в Польщі разом з ізраїльським голокостним центром Яд-Вашем раптово оголосили, що загалом там померло, ймовірно, один мільйон людей (жидів і нежидів). Жодна з цих установ не повідомила скільки з них було насправді вбито, так само як не було названо і можливе число людей нібито вбитих газами. [2] За оцінкою відомого голокостного історика Джеральда Рейтлінгера в Освенцімі загинуло приблизно 700 000 жидів. Нещодавно голокостний історик Жан-Клод Прессак оцінив що в Освенцімі загинуло близько 800 000 осіб, з яких 630 000 були жиди. Хоча навіть і такі підправлені в бік зменшення цифри продовжують залишатися невірними, вони показують, що історія Освенціма з плином часу зазнала величезних змін.

На фото: В’язень працює в оранжереї Освенціму І

Деякий час найсерйознішим чином стверджувалося, що в Освенцімі жидів систематично вбивали електричним струмом. Американські газети, цитуючи свідчення радянського очевидця зі звільненого Освенціма, в лютому 1945 року повідомили своїм читачам, що методичні німці вбивали там жидів, використовуючи "електричний конвеєр, на якому одночасно можна було вбити електричним струмом сотні людей, а потім транспортувати їх у печі. Вони згорали майже миттєво, виробляючи добриво для довколишніх полів, на яких вирощувалася капуста." [4]

Читать дальше