Марк Вебер: Освенцім: міфи і факти

На фото: Непрацездатні жиди-в'язні

Ймовірно найвідомішим ув'язненим Освенціма була Анна Франк, яка стала відома у всьому світі завдяки своєму знаменитому щоденникові. Однак мало хто знає, що тисячі жидів, включаючи Анну та її батька Отто Франк, "пережили" Освенцім.

На фото: Звільнення дітей в Освенцімі, січень 1945. Діти не виглядають виснаженими.

Ця 15-річна дівчинка та її батько були депортовані з Голландії в Освенцім у вересні 1944 року. Через кілька тижнів, через наступ Радянської армії, Анна разом із багатьма іншими жидами була евакуйована в табір Берген-Бельзен, де вона і померла від висипного тифу в березні 1945 року.

Її батько захворів на висипний тиф в Освенцімі і був направлений на лікування в табірну лікарню. Він був одним з тисяч хворих і ослаблених жидів, залишеним там німцями, коли вони залишили табір в січні 1945 року, незадовго до його захоплення радянськими військами. Він помер у Швейцарії в 1980 році.

Якби німці планували вбити Анну Франк і її батька, то вони б не пережили Освенцім. Їх доля, хоч і трагічна, не може бути узгоджена з історією винищення.

Історії про умертвіння газами в Освенцімі значною мірою засновані на усних заявах колишніх жидів-в'язнів, які самі особисто не бачили свідоцтв винищення. Їх твердження цілком зрозумілі, оскільки чутки про умертвіння газами в Освенцімі були широко поширені.

Літаки союзників скидали на Освенцім і прилеглі райони величезну кількість листівок польською і німецькою мовами, в яких стверджувалося, що в цьому таборі людей умертвляють газами. Газова історія Освенціма, яка була важливою частиною військової пропаганди союзників, також транслювалася по радіо на Європу. [12]

Колишні ув'язнені підтвердили, що вони не бачили свідоцтв винищення в Освенцімі.

Австрійка Марія Фанхерваарден дала свідчення в Окружному суді міста Торонто в березні 1988 року про своє перебування в Освенцімі. Вона була інтернована в Освенцім-Біркенау в 1942 році за статевий зв'язок з польським в'язнем. Коли її потягом везли в табір одна циганка сказала їй та іншим, що їх усіх повбивають газами в Освенцімі.

Після прибуття Марії та іншим жінкам наказали роздягтися і пройти в просторе бетонне приміщення без вікон і помитися під душем. Уражені жахом жінки думали, що їх зараз уб'ють. Однак замість газу з душових лійок пішла вода.

Марія підтвердила, що Освенцім не був курортом. Вона була свідком смерті від хвороб багатьох ув'язнених, особливо від висипного тифу, деякі навіть закінчували життя самогубством. Але вона не бачила жодних свідчень ані масових убивств, ані вбивства газами, ані свідчень здійснення будь-якого плану винищення. [13]

Єврейка на ім'я Маріка Франк прибула в Освенцім-Біркенау з Угорщини в липні 1944 року, коли ймовірно щоденно умертвлялись газом і спалювалися 25000 жидів. Вона також дала свідчення після війни, що вона не бачила і нічого не чула про "газові камери" в той час, коли вона там перебувала. Вона почула "газові" історії лише пізніше. [14]

На фото: Умивальники в одному з бараків (блоків) Освенціму

Ув'язнені Освенціма, які відбули свої терміни, звільнялися і поверталися в свої рідні країни. Якби Освенцім насправді був таємним винищувальним центром, то німці, без сумніву, не звільняли б ув'язнених, які "знали", що відбувається в таборі. [15]

У відповідь на збільшення смертності серед ув'язнених в результаті хвороб, особливо від висипного тифу, відповідальна за табори німецька влада вжила жорсткі заходи боротьби з хворобами.

Начальник Управління таборами СС направив директиву від 28 грудня 1942 року в Освенцім і інші концентраційні табори. У ній різко критикувалася висока смертність ув'язнених внаслідок хвороб і наказувалося, що "табірні лікарі повинні використовувати всі можливі засоби для зниження рівня смертності в таборах." Більше того, директивою передбачалося: