Андрій Куліш: Голодомор 1932-1933: Причини, жертви, злочинці

Що ж робити, скаже читач. Кагановича, Молотова та Сталіна, як і тих жидів-енкаведистів, давно немає, компартія зовсім не та, отже, відповідати за геноцид нашого народу немає кому. Та не поспішаймо з висновками. Вихід підказали самі жиди.

В 1945 р. німецької націонал-соціалістичної партії не стало, а її керівники були або вбиті під час війни, або страчені, або поховалися. Та жиди не розгубилися. І хоч у Другу світову війну, яку вони самі ж й спровокували, вони постраждали значно менше від деяких народів, зокрема, українців, білорусів та поляків, поразку німців та відносно невелику кількість загиблих жидів вони зробили джерелом великого ґешефту. "За злочини націонал-соціалістів перед жидами нехай відповідає увесь німецький народ", кажуть вони. Але німецький народ — це й антифашисти, й ті, що під час війни були дітьми й страждали від американських бомбурдувань та совєтських танків, й ті, що народилися після війни. Далі жиди збільшують кількість своїх жертв принаймні у шість разів й 50 років змушують німців виплачувати репарації за "загиблих", але кому? — державі Ізраїль, яка від війни не постраждала, бо в той час взагалі не існувала, куди переїхали жиди з країн, які й участи у війні не брали! Тобто, на тих нещасних загиблих жидах наживалися усі жиди світу, а держава Ізраїль виступила представником і правонаступником усіх жидів взагалі. Але в такому разі вона має й відповідати за злочини жидів, які значно більші й очевидніші від злочинів, що німецькі фашисти чинили проти жидів.

Отже, держава Ізраїль має покаятися перед українцями за злочини геноциду й приступити до виплати репарацій за вбивство жидами 20 млн. українців у відповідности з тими нормами, які жиди отримували від Німеччини, а окрім того, за зруйнування нашого сільського господарства, укладу життя та знищення культурних цінностей, шкода від чого в історичній перспективі була значно більшою, ніж від масового народовбивства. Зважаючи на те, що світовий жидівський капітал допоміг жидам прийти до влади у Московії, фінансувавши їх величезними сумами грошей та направивши своїх людей під виглядом агітаторів-більшовиків, що одні жиди вимордовували українців, а інші внаслідок жидівської солідарности цей злочин замовчували, що "не будь інтернаціональної змови жидівства, здійснення "господнього доброго часу" було б абсолютно неможливим ні при яких обставинах, ні при яких умовах, ні при якій ситуації" [14, с.71], колективну відповідальність за злочини геноциду несуть усі жиди світу. І немає їй строку давности.

До того часу, поки світове жидівство не покається перед українцями й не приступить до виплати компенсацій за злочини й заподіяну нам шкоду, діяльність жидів в Україні має бути обмежена.

1. Р.Конквест. Жнива скорботи. Київ, "Либідь", 1993. Переклад з англійського видання: Robert Conguest. The harvest of sorrow: soviet collectivization and the terror-famile/ New York; Oxford, 1986.

2. Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. Київ, Видавництво політичної літератури України, 1990.

3. Ян Кершою. Гітлер. Ростов-на-Дону, "Феникс", 1997. Переклад з англійського видання: I.Kerhow, Hitler, 1995.

4. А.Куліш. Книга пам'яти українців. Харків, "Просвіта", 2000.

5. Т.Поліщук. Чорні жнива. Голод 1932–1933 років у Валківському та Коломацькому районах Харківщини (Документи, спогади, списки померлих). Київ-Харків-Нью Йорк-Філадельфія, 1997.

6. Російщення України. Київ, 1992.

7. М.Солоненко, Виконуючи заповіти моїх мордованих голодомором земляків. Харків, "Просвіта", 1999.

8. Є.Яценко. Автореферат дисертації: Голодомор 1932–1933 років на Харківщині. Харків, 1999.

9. Б.Богослов. Сіонізм проти українців. Одеса, 1998.

10. С.Білокінь. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. Київ, 1999.

11. Дм. Волкогонов. Триумф и трагедия. Политический портрет И.В.Сталина. Книга 1, часть 2. Москва, 1989.

12. В.Ушкуйник (Ю.Лариков). Памятка русскому человеку. Нью-Йорк, 1982.

13. А.Дикий. Евреи в России и в СССР. Видання друге. Новосибірськ, 1994. Перше видання здійснене в Нью Йорку 1967 р.

14. Поль Половецький. Геєна огнена та інші документальні праці до "книги буття" українського народу. New York, 1976.

15. М.Шестопап. Євреї на Україні. Київ, 1998.

16. Ю.Шаповал, В.Пристайко, В.Золотарьов. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. Київ, 1997.

17. П.Судоплатов. Разведка и Кремль. Москва, 1996.

18. Д.Прайгер, Дж. Телушкин. Почему евреи? С.-Петербург, 1992. Переклад з англійського видання: D.Pragar, J.Telushkin. Why the jews? 1983.

19. Д.Рид. Спор о сионе. Кубань, 1991. Переклад з англійського видання.