Валерій Солдатенко - Революційна доба в Україні (1917–1920 роки) - логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди

Відкидалась і ленінська тактика щодо імперіалістичної війни. Братання М. Кугель кваліфікував як утопію, а О. Горвіц назвав «не марксистським способом ліквідації війни, а анархічним». Висловлювались сумніви і стосовно економічної платформ партії більшовиків, М. Кугель: «націоналізація землі — небезпечний експеримент» 125 .

Не дивно, що у процесі дискусії М. Лебєдєв вніс і узагальнюючу пропозицію про те, що «Київський к-т не згоден з тезами Леніна» 126 .

Вже 10 квітня 1917 р. Київський комітет РСДРП прийняв резолюцію: «Вважаючи тези т. Леніна ще недостатньо обґрунтованими і розвинутими, Київськ. к-т утримується поки що від прийняття резолюції щодо тез, залишаючи їх у межах дискусії» 127 .

Враховуючи прагнення однодумців Г. Пятакова затягнути, а то й зовсім зірвати обговорення «Квітневих тез», приховати їх зміст від рядових членів партії, М. Савельєв ознайомив з ленінським документом найчисельнішу в Києві Міську району партійну організацію (яка об’єднувала близько 1000 із загального числа 1500 членів партії). Збори більшовиків Міського району, обговоривши тези В. Леніна, схвалили їх більшістю голосів 128 .

Активно підтримала «Квітневі тези» революційна молодь Києва. Так, 9 квітня М. Савельєв виступив з повідомленням про «Квітневі тези» на зустрічі з ініціативною групою молодих робітників по створенню спілки соціал-демократичної робітничої молоді. Учасники зустрічі прийняли рішення заслухати аналогічну доповідь М. Савельєва на зборах робітничої і студентської молоді міста. Через два дні такі збори відбулися. По закінченню доповіді було вирішено надіслати вітальну телеграму В. Леніну. Молодь, зокрема Мальчиков, Лапідус, Мішухіна й інші, з великим ентузіазмом пропагували тези, виступали за їх визнання, боролись проти їх противників у комітеті й організації 129 .

З ініціативи М. Савельєва привезений ним варіант тез (із несуттєвими, викликаними, швидше за все, технічними причинами, скороченнями) був розмножений на гектографі й поширений у місті листівкою. Це був єдиний у країні передрук одного із перших варіантів твору В. Леніна. Цінність цього видання зростає у зв’язку з тим, що інших листівок із текстом «Квітневих тез» не виявлено (оригінал єдиного примірника листівки знаходиться на збереженні в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, колишньому Партійному архіві Інституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу ІМЛ при ЦК КПРС — ф. 57, оп. 2, Д. 56а, л. І). Очевидно, листівка вийшла 10–12 квітня 1917 р. Пізніше вона, швидше за все, була б передрукована із «Правды». Даних про наклад листівки немає, хоч є відомості, що дійшли до наших днів зі спогадів учасників подій, зокрема Мальчикова (на жаль, свого часу вони не були записані, документально оформлені), за якими листівку видали у кількості 2 тис. примірників. Так, не зважаючи на маневри Г. Пятакова, зусиллями М.Савельєва з ленінським твором одержала можливість ознайомитися значна частина партійців ще до вирішального етапу його обговорення.

На цей момент до Києва надійшов і номер «Правды» від 7 квітня 1917 року, в якому була опублікована робота В. Леніна (в Києві у цей час одержували більш як 100 примірників органу ЦК РСДРП). Усе це не могло не відбитися на характері подальшої боротьби прибічників радикальнішої стратегії і тактики з прихильниками інших, поміркованіших поглядів.

На засіданні комітету 11 квітня було вирішено винести обговорення «Квітневих тез» на загальні збори 15 квітня. 13 квітня таке ж рішення було ухвалене щодо порядку денного наради більшовиків Південно-Західного краю, призначеної також на 15 квітня 130 .

Однак 14 квітня на засіданні комітету прибічники Г. Пятакова 7 голосами проти 4 провели рішення, в якому відзначалося, що комітет вважає ленінські тези «взагалі неприйнятними і залишається на своїй попередній платформі і резолюції про війну». Було відкинуто також пропозицію присутньої на засіданні О. Розмирович — представника Центрального Комітету — про те, щоб все-таки обговорити тези на загальних зборах організації.

Проведені 15 квітня загальні збори членів організації, заслухавши ленінські тези, доповідь М. Савельєва про Всеросійську нараду Рад і «Квітневі тези», а також резолюцію комітету від 14 квітня, ухвалили постанову: «Вважаючи питання, які підняті в тезах В. І. Леніна, дуже важливими і складними, загальні збори Київської організації РСДРП не знаходять можливим прийняти без детального обговорення певну резолюцію про своє ставлення до них, для чого призначають окремі збори найближчими ж днями». Збори вирішили також опублікувати тези В. Леніна в черговому номері газети «Голос социал-демократа» 131 . Слід відзначити, що Г. Пятаков, В. Бистрянський і М. Лебєдєв, які входили до складу «вузької редакційної колегії» і вирішували всі справи, пов’язані з веденням органу, не виконали постанови зборів, і тези так і не були надруковані в газеті. Більше того, прибічники Г. Пятакова домоглись того, що «Голос социал-демократа» перестав передруковувати статті з «Правды», а комітет прийняв рішення про скорочення обсягу публікацій у газеті щодо загальнотеоретичних питань 132 .