Андрій Харук: Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр

Важливим завданням управління авіації стало налагодження обліку авіаційного майна, що знаходилось на території України — літаків, авіаційних двигунів, запасних частин і комплектуючих, ремонтного обладнання, а також палива, мастила, авіаційних боєприпасів та інших витратних матеріалів. Ця робота, незважаючи на скромний штат управління, велась досить успішно. На початку січня 1918 р. в реєстрах управління авіації вже значилось 188 літаків 26-ти моделей. Найпоширенішими серед них були винищувачі «Ньюпор» різних модифікацій (загалом — 48), а також розвідники «Анаде» (35), «Вуазен» (33) та «Фарман XXX» (22).

Формування авіації армії УНР взимку 1917/1918 рр. йшло двома шляхами. Перший з них — це утворення нових авіаційних частин, укомплектованих українцями. Так, відповідно до наказу Військового секретаріату ч. 64, 12 грудня 1917 р. в Києві на базі 5-го авіапарку почалось формування 1-го Українського армійського авіазагону. Розпорядженням голови української авіації Баранова від 16 грудня його командиром був призначений військовий льотчик хорунжий Наконечний. Наприкінці місяця цей загін, крім наземного персоналу, мав у своєму складі п'ятьох пілотів (Наконечний, Чудновський, Єгоров, Качан, Кутра) та чотирьох повітряних спостерігачів (Морей, Неревський, Чечет, Торчинів). Ще раніше, 4 грудня, почалось формування на базі Авіаційного артилерійського відділення при польовій офіцерській школі 1-го Українського гарматного (артилерійського) авіазагону. В січні 1918 р. було утворено управління 1-го Українського авіаційного дивізіону. З наявних архівних документів можна зробити висновок, що йому були перепідпорядковані кілька авіазагонів, але які саме — встановити не вдалося.

Віктор Павленко (10.ХІІ.1886–1932?) [20] Генерал-хорунжий Армії УНР. Напередодні війни закінчив Севастопольську авіаційну школу, служив військовим льотчиком XVIII корпусного авіаційного загону. За повітряні бої був нагороджений Георгіївською зброєю. З кінця 1916 р. — підполковник, начальник повітряної охорони ставки Верховного Головнокомандувача російських військ у Могилеві. На 1-му Всеукраїнському військовому з'їзді обраний членом Українського Генерального Військового комітету. З кінця липня 1917 р. — представник УГВК при Ставці Верховного Головнокомандувача. З початку листопада 1917 р. — командувач Київської військової округи. З 13.ХІІ. 1917 р. — завідувач авіаційною справою у військах Центральної Ради. 3 25.ХІІ.1918 р. — до листопада 1919 р. — командувач управління повітряного флоту Дієвої армії УНР, одночасно — начальник Тилу Дієвої армії УНР. 3 19.ІІІ.1920 р. — т. в. о. начальника Управи авіації та повітроплавання Армії УНР. 3 11.VII.1921 р. до 3.ХІ.1921 р. — в. о. Військового міністра УНР. У 1928 р. виїхав до СРСР.

Іншим шляхом формування українських військово-повітряніх сил стала українізація авіаційних частин колишньої російської армії. Найкращим прикладом в цьому відношенні був виведений з Румунського фронту і розташований на аеродромі Пост-Волинський під Києвом 6-й авіаційний дивізіон. До його складу входили чотири авіазагони: 10-й винищувальний, 6-й, 20-й і 36-й корпусні. Під час українізації командуванню дивізіона вдалося зберегти більшу частину кадрів, і в його складі нараховувалось близько 70 одних тільки льотчиків, без врахування допоміжного персоналу. Чи не найраніше, ще перебуваючи на фронті, був українізований 9-й корпусний авіазагін. Трохи пізніше українізація була здійснена в 6-му винищувальному авіазагоні (він став називатись 1-й Український винищувальний), а також у 8-му і 13-му армійських авіаційних загонах. В першій половині грудня 1917 року був українізований Одеський фортечний авіазагін, а у січні 1918 року — 12-й корпусний авіазагін VIIІ-Ї армії та 7-й авіазагін 2-ї бойової авіагрупи. З повітроплавних підрозділів першим був українізований 10-й корпусний повітроплавний загін на Румунському фронті. Прикладом протилежного роду є доля Ескадри повітряних кораблів. Українізація обернулась для неї суцільною демобілізацією, оскільки більшість її особового складу становили вихідці з Росії. На службі в ній залишилось з попереднього складу усього 33 чол.: 16 офіцерів та 17 урядовців. Хоч в Ескадру і був призначений український комісар — лікар Базилевич, ні він, ні ті нечислені кадрові офіцери, що залишились в Ескадрі, не змогли зберегти її матеріальну базу від розкрадання. Особливо при цьому «відзначились» бійці 7-го полку ім. гетьмана Дорошенка, котрі при потуранні своїх старшин розтягли на дрова цінну спеціально підготовлену авіаційну деревину. Серйозних збитків завдала Ескадрі і природна стихія — сильна буря в листопаді 1917 р. знищила 8 літаків «Ілля Муромець».