Ярослав Тинченко - Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2

Будівля 1-го Київського військового училища, де у грудні 1917 — січні 1918 років розміщувалася 1-ша Українська військова школа ім. Б. Хмельницького та формувався Допоміжний студентський курінь Січових Стрільців (нині — Військовий інститут зв'язку Збройних сил України), фото поч. XX століття

Сучасний вигляд 1-го Київського військового училища, нині — Військовий інститут зв’язку Збройних сил України

Опис бою під Крутами Аверкія Гончаренка приблизно збігається з оповіддю Михайла Михайлика. Сотник Гончаренко докладно описує, як вивів з поля бою почергово спочатку Студентську, а потім — 2-гу, 3-тю, 4-ту та, нарешті, — 1-шу сотні. Пише він також і про те, що вже в ешелонах недорахувалися однієї студентської чоти, у якій служив рідний брат мемуариста. Як згодом виявилося, це була та сама чота, яка потрапила у полон до більшовиків і вся була розстріляна. Отож, сотник Аверкій Гончаренко вивів з-під Крут школу у повному складі.

Однак остання фраза спогадів Гончаренка повністю суперечить даним Михайла Михайлика: «втрати сягали: до 250 юнаків, одна чета (до 30 людей) студентів і 10 старшин» {296} 296 295. Гончаренко А. Бій під Крутами // За Державність. — Варшава, 1939. — Ч. 9. — С. 152. . Але такий висновок не може бути правдою. Така кількість померлих означала б, що загинула вся школа (саме стільки осіб було в ній перед боєм під Крутами). До того ж на сьогодні відомо близько 50 прізвищ учасників бою під Крутами — колишніх юнаків 1-ї Української військової школи, які залишилися живими. У більшості вони не тільки пережили 29 січня 1918 р., а й усю Визвольну війну 1917–1921 р.

Після прибуття до Києва 1-ша Українська військова школа ім. Б. Хмельницького та рештки 1-ї студентської сотні були приряджені до Куреня Чорних Гайдамаків Гайдамацького коша Слобідської України військ Центральної Ради, сформованого з юнаків 2-ї Української військової школи. Разом із чорними гайдамаками юнаки-богданівці, студенти та гімназисти брали участь у боях з червоногвардійцями за завод «Арсенал», потому — вуличних боях з більшовицькими військами Муравйова та відступі з Києва. Під час київських вуличних боїв Студентський курінь значно поповнився за рахунок масового напливу юних добровольців — студентів та гімназистів.

1 березня 1918 р. 1-ша Українська військова школа ім. Б. Хмельницького та Студентський курінь з іншими українськими та німецькими військами повернулися до Києва. Студентський курінь було розформовано лише наказом військового міністра Центральної Ради Олександра Жуковського Ч. 131 від 27 березня 1918 р.

Друга Українська військова школа створена 1 листопада 1917 р. на базі 5-ї Київської школи прапорщиків. Розташовувалася вона у приміщеннях Київської духовної академії та Братського монастиря. Начальником школи було призначено підполковника Кліопу — фактично випадкову людину, яка не мала нічого спільного з українським військовим рухом {297} 297 296. Євтимович В. Початки українського військового шкільництва в 1917–1918 р. // Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 12. — С. 7. .

Старший курс 2-ї школи складався з юнкерів, які раніше навчалися у російських військово-навчальних закладах, переважно у Києві, та по розформуванні виявили згоду служити у військах Центральної Ради. На відміну від молодшого курсу — вчорашніх студентів та гімназистів, колишні юнкери ще частково зберігали свої старі традиції та школу називали 2-м Українським військовим училищем. Випуск старшого курсу відбувся у грудні 1917 р.

З 15 листопада 1917 р. юнаки 2-ї школи несли вартову службу біля державної скарбниці, телеграфу, водокачки, електричної станції, інших важливих об’єктів {298} 298 297. Смовський К. Гайдамацький кіш Слобідської України та його артилерія в 1917—18 році // За Державність. — Варшава, 1935. — Ч. 5. — С. 140. .

Наприкінці січня 1918 р. до школи прибув колишній голова Українського генерального військового секретаріату Симон Петлюра та звернувся до юнаків із закликом вступати до Гайдамацького коша Слобідської України. Оскільки майже всі бажали йти на фронт, серед юнаків було проведено жеребкування: половина (200) на чолі з сотником Блаватним вступила до Гайдамацького коша. Із цих юнаків було сформовано Курінь Чорних Гайдамаків. Інша частина залишилася у школі {299} 299 298. Видибайло М. По дорозі до кращого // Літопис Червоної Калини. — Львів, 1932. — Ч. 6. — С. 11; Качан А. Перша Українська школа старшин в обороні Києва під час наступу Муравйова // Український Комбатант. — Мюнхен, 1962. — Ч. 8. — С. 34–37; (слід зазначити, що насправді А. П. Качан написав спогади не про 1-у, а — про 2-у школу. .