Ярослав Тинченко - Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2

5-ї стрілецької Херсонської дивізії — Липкан Василь;

Охорони Головного Отамана — Кривопуск Микола, Мартинюк Гнат;

1-ї Кулеметної дивізії — Федорченко Трохим;

По кінноті:

2-го кінного Запорізького полку — Митрусь Іван;

Кінного полку Чорних Запорожців — Бензик Михайло, Коваленко Василь;

По артилерії:

1-ї гарматної Запорізької бригади — Кірічок Микола.

Всі зі старшинством з 1 листопада 1917 року з зарахуванням на дійсну Українську військову службу.

Головний Отаман Симон Петлюра Т. в. о. Військового міністра і командувача армією ген. — хор. Павленко» {307} 307 306. Ц ДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 467. — С. 148. .

Переважна більшість старшин, згаданих у наказі, — учасники бою під Крутами. Відповідно до цього документа, вони автоматично отримували звання поручиків (за чотири роки вислуги у званні хорунжого). Про окремих із них маємо більш докладні відомості:

Бензик Михайло Семенович (1895—?) народився у с. Чаплівка Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Колишній юнак 1-ї Української військової школи, учасник бою під Крутами, у 1919–1921 рр. старшина Кінного полку Чорних Запорожців, учасник Першого Зимового походу, лицар Залізного хреста за Зимовий похід і бої {308} 308 307. ЦДАВОу. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 557. -С. 238; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 98. — С. 50–53. .

Бензик Михайло, колишній юнак 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького, фото 1920 року (За Державність, Варшава, 1939, ч.9)

Бомбело Микола, у 1920–1921 рр. — старшина 2-ї Волинської дивізії, у грудні 1921 р. закінчив Спільну юнацьку школу з підготовки старшин військового часу при 3-й Залізній дивізії;

Бродовський Віктор Вікторович (1896—?), закінчив 6-класне комерційне училище, у 1920–1921 рр. начальник розвідки 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії, кавалер відзнаки Залізного Стрільця, у грудні 1921 р. закінчив Спільну юнацьку школу з підготовки старшин військового часу при 3-й Залізній дивізії {309} 309 308. ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 5. — Спр. 96. — С. 29. .

Іщенко Петро, ветеран 1-ї Запорізької дивізії;

Кірічок Микола (6.06.1898–1940), уродженець с. Безпальче, Полтавщина. Активний учасник боїв за Київ у січні 1918 р., ветеран 1-ї Запорізької гарматної бригади, автор спогадів; у 1929 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії, потому працював інженером у Польщі. Помер і похований у Варшаві {310} 310 309. Наріжний С. Українська еміграція. — Прага, 1942. — С. 151. .

Коваленко Василь (30.12.1899 р. н., уродженець с. Корпилівка, Полтавщина) — колишній юнак 1-ї Української військової школи, учасник бою під Крутами, у 1919 р. — юнак Житомирської військової школи, у складі 3-го кінного полку брав участь у Першому Зимовому поході, лицар Залізного хреста за Зимовий похід і бої, у 1921 р. закінчив Спільну юнацьку школу (1-й випуск), у 1932 р. закінчив хіміко-технологічний відділ Української господарської академії {311} 311 310. Наріжний С. Українська еміграція. — Прага, 1942. — С. 151; Отрешко-Арський М. Спільна воєнна школа армії УНР // Тризуб. — 1973. — Ч. 72. — С. 12. .

Рябокінь-Рогоза-Розанів Яків, випускник 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького, учасник бою під Крутами, фото 1919 року (За Державність, Варшава, 1939, Ч. 9)

Кривопуск Микола (1894—24.01.1970), колишній студент Київського політехнічного інституту та юнак 2-ї Української військової школи, у 1920–1921 рр. — старшина Охорони Головного Отамана, у грудні 1921 р. закінчив Спільну юнацьку школу з підготовки старшин військового часу при 3-й Залізній дивізії; помер у Філадельфії, похований на цвинтарі Факс Чейс {312} 312 311. ЦДАВОу. — Ф. 3172. — Оп. 5. — Спр. 96. — С. 29; Дороговказ. — Торонто, 1970. — Ч. 46. .

Мартинюк Гнат (1897–1943), уродженець с. Годовичі Ковельського повіту Волинської губернії. У 1915 р. закінчив Почаївську двокласну семінарію, 1917 р. навчався у військовому училищі в Петрограді, але не закінчив його. По поверненні в Україну вступив до 1-ї Української військової школи. У 1920–1921 рр. — старшина Охорони Головного Отамана, у грудні 1921 р. став випускником Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу при 3-й Залізній дивізії. У 1922 р. повернувся додому, працював викладачем української мови у рідному селі, заснував український хор ім. Кирила Стеценка. Під час Другої світової війни прийняв сан, був священиком у с. Великий Порськ Голобського району Волині. Загинув у 1943 р. за нез’ясованих обставин {313} 313 312. ЦДАВОу. — Ф. 3172. — Оп. 5. — Спр. 96. — С. 29; Борщевич Володимир. Волинський пом’янник. — Рівне, 2004. — С. 203. .