Виталий Масловский - С кем и против кого воевали украинские националисты в годы Второй мировой войны

Націоналістам, особливо в Галичині, досить відома книга М. Сціборського «Націократія», яка вийшла друком в Парижі в 1935 р. Написана з претензією на науковість, книга містить чимало положень, які перегукуються з донцовськими. Власне, на положеннях Донцова і Сціборського і базувались ідейно-політичні засади ОУН в довоєнний період. Четвертий розділ книги так і називається — «Фашизм», де на всі лади вихваляється ідеологія і практика цього нового для світу політичного явища:

«Фашизм — це, насамперед, ідейна і духовна реакція на стан сучасності, що його витворили демократія, соціялізм і комунізм… Фашизм свою фільозофію побудував на признанню духа, волі та ідеї (спірітулалізм, волюнтаризм, ідеалізм) за рішаючих чинників історичного розвитку… Фашизм — це, насамеперед, націоналізм…

Провідна еліта творить і наказує, маси виконують і повинуються — така формула фашизму… Еліта (провідна меншість) є функцією власного народу…

Фашизм та інші націоналістичні рухи відкрили забутий світ великих ідей; в основу своєї чинності вони поклали здорові принципи авторитарності проводу нації, гієрархії, обов'язку й дисципліни. На цих ідеях і принципах оперта їх велика місія лікарів хворої епохи. Одначе, не слід забувати, що вони переносять початковий стан свого оформлення, що характеризується всіма позитивними особливостями творення нової провідної еліти. В цих умовах диктатура є тим творчим, мобілізуючим і виховуючим фактором, що пориває за собою більшість і твердою рукою скеровує її до розбудови духових і реальних цінностей. Не признавати цього можуть лише сліпці, або озлоблені прихильники старих, збанкротованих талмудів…» 17 17 Сціборський М. Націократія. Париж, 1935. С 49, 56, 67, 71.

Отже, фашизм — це диктатура, диктатура «еліти», яка виконує місію «лікарів хворої епохи», а для народу лише залишається кричати гасло «Німеччина понад усе!». 18 18 Там же. С. 72.

М. Сціборський продовжував:

«Їх (фашистів) ідеї, науку і досвід зобов'язана використати українська нація в процесі своєї державницької розбудови. В застосуванні цих вартостей до повного національного будучого полягає одне із завдань українського націоналізму…».

Правда, Сціборський тут же зазначає, що «український націоналізм будує устрій України на власних, оригінальних націократичних основах». А далі бачимо, що ці «оригінальні націократичні основи» — звичайнісінькі копії фашистсько-нацистських положень із адепітв Гітлера і Муссоліні.

Ось вони:

«Національно-державницький імперіялізм — це неминуючий прояв історії… Основою існування є… боротьба і сила». 19 19 Там же. С 77.

Виходячи із того ж, фашистського, звичайно, «спірітуально-волюнтаристичного світогляду», український нацоналізм «сприймає власну націю за найвищу, абсолютно ідейну й реальну цінність, видвигаючи гасло: «Нація понад усе!»

«…Свою ідеологію націоналізм будує на максималізмі, здоровому егоїзмі, любові до свого, нетерпимості до чужого… Між тим український націоналізм, признаючи за фашизмом велику історичну заслугу, і дійсно наближаючись до нього своїм ідеологічним змістом, є водночас рухом наскрізь оригінальним і ні від кого незалежним. Він орієнтується лише на завдання власної нації… Націонакратія визнає, шо нерівність іманентна (тобто притаманна — В.М. ) суспільству…» 20 20 Там же. С 77–78, 82, 89.

А далі, в запалі «творчості», М. Сціборський говорить про «національну диктатуру», основними принципами якої є: «…ударний, бойовий легіон революції — організований націоналізм, що черпатиме свої сили з безпосереднього джерела: з народу й його провідної верстви — еліти. Приналежність до цієї провідної верстви обумовлюватиметься не класовими і становими ознаками (як це бачимо в комунізмі й капіталістичній буржуазії) і не «партійними переконаннями» (як цього бажали наші політикуючі інтелігенти) — лише національною посвятою, здоровим духом, твердими характерами, активністю й якісними, творчими властивостями її представників». 21 21 Там же. С. 109. Отже, як ясно бачимо, йдеться тут про націоналістів-фанатиків, які і становитимуть ту «еліту». І ця націоналістична «еліта» пануватиме беззастережно в тій диктатурі націоналістів.

І на довершення цього, зазначав Сцібородський, «на чолі нації й державної організації стоятиме голова нації… Це буде вождь нації…»

Тріада «диктатура — еліта — вождь» і була беззастережно покладена в основу майбтутньої конституції націоналітичної України, яку від імені проводу ОУН розробляв той же М. Сціборський, поклавши в її фундамент симпатію до фашизму й адепти своєї ж праці «Націократія».