Виталий Масловский - С кем и против кого воевали украинские националисты в годы Второй мировой войны

Далі М. Сосновський зауважує: «Захоплений їхньою (тобто фашистською — В.М. ) зовнішньою силою, яка йому завжди імпонувала… Донцов у жодному із своїх творів, у жодній статті не зробив спроби вглянути глибше в ці рухи, заглянути за їхні «фасади» й «куліси», познайомитися з їхньою мораллю, з їхнім характером.

У доволі широко знайомій націоналістам брошурі «Де шукати наших історичних традицій» Донцов заявляв, що люди типу Муссоліні — «люди одного світогляду, однієї психіки…», якою є і «наша психіка». 13 13 Островерха М. Муссоліні, людина і чин. Львів, 1934. С. 3–4.

Ця заява, звичайно, не потребує роз'яснень, бо, як відомо, люди одного психологічного складу, однієї ментальності думають і діють однаково.

Однак, все це не зупиняє, а, навпаки, надихає на «вищі ідеали» нинішніх шанувальників інтегрального націоналізму Донцова, тобто українського фашизму. Вони, всупереч Конституції незалежної України, всупереч рішенням Нюрнберзького судового процесу над головними воєнними злочцнцями гітлерівської Німеччини, який засудив фашизм, як «злочин проти людства», пропагують сьогодні ідеї Донцова, ідеї «інтегрального» націоналізму, що був звичайним різновидом фашизму.

Диву даєшся! Хіба є десь в Європі пам'ятники фашистам, вулиці і площі імені Геббельса, Розенберга, Гітлера, Муссоліні, Морраса чи Франко? Нема. А у Львові є і «Клуб імені Д. Донцова», і вулиця імені Донцова, і тривають в середовищі новітніх націоналістів традиції Донцова. Одним словом, сьогодні в націоналістичній Галичині донцовщина яскраво процвітає.

Як приклад, з цього приводу наведемо відповідні місця із книги М. Конрада «Націоналізм і католицизм», виданої у Львові в 1934 р.

Микола Конрад (1876–1941) — священик, професор історії філософії й соціології Греко-католицької богословської академії у Львові, автор кількох книг, яких важко назвати богословськими. Однією з них є невелика книжка «Націоналізм і католицизм». В ній позиція автора значно відрізняється від писань багатьох клерикалів у Галичині. Та й не тільки в Галичині. Однак та позиція аж ніяк не відрізнялася від офіційної (апостольсько-ватиканської) точки зору. Справа в тому, що греко-католицька (уніатська) церква все тісніше входила в орбіту політичного католицизму, і М. Конрад був одним із чільних виразників його доктрини в Галичині. Правда, в книгу він вніс чимало своїх пристрастей та емоцій, які в офіційні релігійні писання вносити не дозволялось.

Конрад в книзі «Націоналізм і католицизм» 14 14 Донцов Д. Де шукати історичних традицій Львів, 1941. С 79. якраз переважну більшість матеріалів присвячує розгляду суті інтегрального націоналізму Донцова, називаючи його «модерним націоналізмом». Власне, позиція Донцова повністю імпонувала цьому священику-богослову якраз «за правильне розуміння націоналізму». Конрад, звичайно, мав на увазі ту інтегральність (всеосяжність ідей і дій), волю до влади, «творче» насильство, нетерпимість до політичних противників та інші вагомі компоненти, що були у Донцова.

Чим саме полюбився М. Конраду той інтегральний («модерний») націоналізм?

«В Європі, — пише він, — всюди замітні націоналістичні рухи, а саме: французький, італійський, німецький, ляпівський у Фінляндії, мослівський в Англії, прещівський в Португалії, український у нас. Всі вони мають дещо спільного, а кромі того ще свої специфічні риси».

Далі Конрад з величезним захопленням, але досить коротко, знайомить читачів з французьким, італійським, німецьким та іншими фашизмами:

«Французький націоналістичний рух повстав з монархічної організації «Аксіон Франсез» («Аксьон Франсез» — В. М. ) під проводом Леоне Доде в Карла Морра (вірно: Шарля Морраса — В.М. ). Він створив містику традиції і культ романської раси й генія…»;

«Італійський фашизм створив ідею всевладної держави», де держава — найвища цінність. Початком дії став активний рух групи «політичних інтервентистів», які вчинили похід на Рим і згодом захопили владу. «Рух повстав як реакція проти безладдя, яке наступило після світової війни і зросту симпатій до комунізму», бо в Італії склалася ситуація, коли «на кожному закруті вулиць лунала пісня червоного Інтернаціоналу»;

«В Польщі замітний націоналістичний фермент як рух «Молодих Стронніцтва Народовего».

До таких націоналістів фашистського типу М. Конрад відносить і «український модерний націоналізм», тобто інтегральний націоналізм Донцова. Цей націоналізм в 1920 р. «найшов перший свій організаційний вияв в т. зв. «Партії національної роботи» з ідеологічним своїм органом під заголовком «Заграва». У 1925 р. цей рух перейшов до рядів студентської молоді і завзято боровся з комуністичними організіями, що були взяли верх між українським студенством. По завзятих боротьбах націоналісти взяли верх і підпали під духовний вплив Донцова».