Николай Рубакин: Cеред таємниць і чудес

Адже тоді можна вважати будь-яку брехню і неправду за справжню істину і те, чого не було, сприймати за те, що було, і помилятися, помилятися на кожному кроці, завдаючи шкоди і іншим, і собі, і самій істині.

В цій книзі і розповідатиметься про багато таких помилок.

Але як же їх відшукали і виправили і досі відшукують і виправляють? Саме це і є справа людського розуму. Тільки він один може це зробити, бо розум вірі не довіряє. Тільки завдяки йому люди навчилися і спостерігати, і вивчати, і досліджувати, і вникати в саму суть найнезрозуміліших і найдивовижніших явищ, розплутувати всілякі таємниці, робити незрозуміле зрозумілим, незбагненне — збагненним, так що всякі надприродні сили виявляються непотрібними. А без надприродних сил і вся природа здається зрозумілішою, ніж з ними.

Тепер ми наведемо приклади, які це стверджують.

За півтори тисячі років до нашого літочислення було в Єгипті велике і красиве місто, яке звалось Стобрамові Фіви. Його руїни збереглися і до нашого часу. По цих руїнах, по написах на них і по стародавніх книгах можна дізнатися, що то було за місто. Воно було збудоване на березі великої і красивої ріки Ніл.

Ось як описує це місто очевидець того часу: «Широкою гладінню розстилається поверхня Нілу. Пасма гір, що оточують ріку з обох боків, розступаються біля Фів і дають простір могутній річці. На її правому березі, за скелями, простягається мертва, гаряча пустеля, яка сягає аж до Червоного моря. За горами лівого берега— така ж пустеля. Єгиптяни кажуть, що вона безмежна, а за нею починається вже царство смерті.

Могутня, священна ріка Ніл тече тут між двома рядами гір. Вони, мов стіни, захищають її від сипучих пісків пустелі. Біля ріки кипить життя. По обох берегах Нілу лежать родючі рівнини. На дзеркальній поверхні води плавають квіти лотоса, в прибережному очереті тисячі різних птахів і звірів знайшли собі захисток від сонячної спеки… Поля вкриті жнивом; біля криниць ростуть тінисті чинари; фінікові пальми, які старанно доглядаються, створюють прохолодні гаї.

Фіви розкинулися на обох берегах ріки. Непереборні перешкоди у вигляді дамб і гребель захищають вулиці і палаци міста від повені. На правому, східному, березі — місцеперебування фараонів. Біля самої ріки стоять величезні кам’яні храми бога Аммона; за ними, до самого підніжжя гір, вишикувалися палаци царів та вельмож і простягліїся тінисті вулиці, де будинки городян щільно стоять один біля одного. Барвисто і пожвавлено на вулицях Фів…

Західний берег Нілу теж прикрашений храмами і пам’ятниками. В зелені видніються величезні колонади храмів, струнко підносяться алеї сфінксів [4] Сфінкс — статуя, що зображує фантастичну істоту з тілом лева і головою людини (звичайно з обличчям фараона) або священну тварину. Таким потворам єгиптяни поклонялися як духам — хранителям, втіленням царської влади. Статуї сфінксів встановлювалися звичайно вздовж дороги до храму. В 1832 році двох сфінксів із храму Аменхотепа III у Фівах (XV ст. до н. е.) привезли до Петербурга і встановили на набережній Неви, де їх можна бачити і тепер. . Біля храмів туляться малесенькі халупи і хатини.

На цьому березі — місце поховання, «місто мертвих», якому дано назву Мемноніума. В хатинах живуть бальзамувальники; в невеличких будиночках містяться склади і крамниці, де продаються кам'яні й дерев’яні саркофаги (гробниці), полотняні пелени для обгортання мумій [5] Стародавні єгиптяни, ховаючи померлих, намагалися зберігати їх тіла від гниття. Для цього вони виймали із трупів нутрощі, а тіло мастили особливими смолами і бальзамом. Така підготовка трупа до поховання зветься бальзамуванням, а бальзамований труп — мумією. , прикраси для них, тварини для жертвоприношення богам. Тут і там до могил і від могил прямують похоронні процесії; ще здалека чути, як співають священні молитви.

Лівійські гори, підходячи до ріки, раптом повертають на захід; на цьому місці розташована гірська западина — Азасіф; за нею тягнуться високі, круто спадаючі скелі вапнякових гір, звернених до ранкового і полуденного сонця. Всередині величезної прямовисної скелі спочивають стародавні царі в саркофагах прохолодних могил, до яких ведуть довгі сходи і високі кам’яні стіни. Перед цією скелею височить чудовий храм. Його спорудила цариця Нумі Амен, про що свідчать написи на стінах; священна алея сфінксів, завдовжки трохи менше половини кілометра, веде до цього храму. Внутрішність його, сховану за гранітною брамою дворами і чудово прикрашеними галереями, висічено в скелі. Далі підноситься ще кілька великих храмів, що їх збудували фараони різних династій, між іншим і Тутмес; нарешті, тут же розташований храм Аменхотепа III.