Никифор Авраменко - Спомини запорожця

Достаче оружие і амуніцію безплатно. Буде могла мінять мануфактуру, кожу, обув, одежу, різний фабричний товар за збіжжя, крупу, борошно, жири, скот, вівці, свині по доброму соглашенію.

Повстанчеська армія обов'язується всією силою помагать Червоній армії, харчуваться своїм коштом, буть під своєю командою.

Червона армія признає командирам повстанчих частин ті самі права, що своїм, Батькові Махнові — права і звання командарма.

Повстанча армія проводить боротьбу з білими на своїй території, комісарів у неї немає і од другої сторони не візьме.

Підписи: Троцький, Батько Махно. Печаті. Все чин чином. Зрада червоних була несподівана, непередбачена. А вийшло так. Оповідання пам'ятаю добре і тут подаю, як розказував Махно. Чи все так, як було, чи щось додав, не знаю.

Головні сили, 1-ша армія, пішла на Крим під командою Марченка. Знаючи умови територіальні, виждала західного вітру, котрий зігнав воду з Сиваша в море, перейшли махновці Сиваш, несподівано для оборони обійшли позиції коло Чонгару, знищили оборону і розлились широко по степах. Частини Врангеля одходили, а на Перекопі мали позиції не до зламання, як зрештою і під Чонгаром. Страта Чонгару рішила судьбу армії Врангеля. Осталось йому покинуть Крим і йти на еміграцію. Червона армія ввійшла в Крим. В Сімферополі арештували штаб з Марченком на чолі, всім частинам Повстанчої армії казано скласти зброю, Марченка заступав командир кінноти, розкинутої по морському берегу. Зібравши всіх на великім вічу, насвітлив положення та звернувся до зібраних: що робить? Згодиться чи скласти зброю? Положення трудне. Постановлено йти в Гуляй-Поле, де був Махно з резервом. Армія не мала артилерії, зате кулеметна команда на тачанках везла коло 800 кулеметів.

Замір був триматись разом і вириваться через Перекоп, а як вітер буде добрий, демонструвать коло Перекопу, а виходить через Сиваш. В степу показалась червона кіннота, розгорнулась, як для атаки, вперед вискочив комісар з кількома асистентами, під'їхав до чола колони, запитав, хто командує і великим голосом крикнув: "Іменем Російськой Соціалістіческой Федератівно-Совєтской Республіки приказиваю сложить оружие!" Зараз його зарубали, а сотні тачанок кинулись вперед і одкрили огонь. Кіннота зразу впала на землю, поклала коні і здалась. Махновці наділи будьонівки на голову, з забраним червоним прапором пішли кінні на Перекоп, ударили на кінноту Будьонного і пробились з малими стратами, а піхота пішла на Сиваш, наткнулась на сибірські полки з сильною артілерією, понесли в тяжкім бою великі страти, хто прорвавсь, притаїлись по селах та хуторах, до Гуляй-Поля не дійшли.

Так розказував Махно.

Загальне враження з тих розмов було таке тяжке, що тільки можна його порівнять з кошмарним сном. Химерна, хаотична, кривава і незрозуміла для людини нормальної ідея людини психічно хворої. Фікс-ідея.

Запитав ще напослідок, коли йому (Махнові) прийшла мисль про життя без влади, про абсолютну волю?

"Мене засуджено на смерть в 1908 році. В камінному мішкові в'язниці ждав 53 дні шибениці. Тоді і зненавидів власть, зненавидів і в'язницю.

Як неповнолітньому, замінено шибеницю на вічну каторгу. Сидів 10 років в Бутирській в'язниці. Були там учені люди, котрі мене утвердили в думці, учил я наукам, воєнному ділові, учили ненавидить власть, попів. Були це анархісти. Я їм помагав в майстерні учиться слюсарства".

Чорна Хмара, коли говорив про враження і все, що чув, сказав, що про Крим — правда. Щодо фікс-ідеї виразився коротко: "Це як буває з людиною перепитою, котра сидить в спиртному парі і щось незрозуміле викрикує". Він збиравсь до Чехії, до Скиби.

Бували в таборі убивства, а тут сталось щось небувале. Зарізано сім'ю німців. Піднялась ціла охорона і жандармерія, почались ревізії, допити. Підозріння впало на махновців, а слідство і ревізії не знайшли ніякого сліду. Махна з жінкою перевели до II відділу в маленький барак, огородили дротом. Решта осталась на місті. В недовгім часі всі вони таємно зникли, а в канцелярії комендатури знищено всі їхні папери.

Саме тоді мене повідомлено, що можна мать працю для 40 чоловік при рибних ставах, де був раніше Тарнавський. Хвалився, що було там добре, тільки збирався їхать до Франції. Тоді ще не пускали з табору далеко групами на роботи, треба було їхать нелегально, а що найгірше — без ніяких документів.

Зібрать бажаючих було нетрудно — 20 старшин і 20 козаків. Цим разом приїхав за нами працівник "Рибполь" Шелудько, але потрібного паперу не мав; з ним умовились спіткатись рано другого дня в Варшаві на головній станції.