Ярослав Штендера - Засуджений до розстрілу

Євген Онацький. По похилій площі.— Видавництво "Дніпрова Хвиля", Мюнхен. 1964, т. 1, ст. 121. 16. Лев Шанковський. Постскриптум до одного листа. — "Визвольний Шлях", Лондон, 1968, ч. 9. ст. 1127.

2. Михайло Шарик. Діти війни, — Вінніпег, 1956, частина 3, ст. 47.

2а. Петро Дяченко. Чорні Запорожці. У 50-річчя Зимового Походу Армії УНР, — Нью-Йорк, 1973, ст. 183.

2б. О. М. Андрієвський, цитована праця.

3. Олександр Вишнівський. Повстанський рух і отаманія. — Детройт, 1973, ст. 51.

4. Там же.

5. Там же, ст. 51–52.

6. Там же, ст. 52.

7. Там же, ст. 52–53.

8. Там же, ст. 53.

* О. Вишнівський зазначає, що згадані дивізії, Таращанська й Богунівська, були поповнені росіянами, які своєю кількістю значно переважали українців. Цитована праця, ст. 54.

** Твердження Волоха про арешт С. Петлюри було вигадкою Волоха. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 54.

9. Там же, ст. 53–55.

* Рукопис спогадів полк. С. Лазуренка під заголовком "Як то було в Затківцях" зберігається в родині покійного. О. Вишнівський, цитована праця, ст. 55.

10. Там же, ст. 56.

* На очевидну вигадку Волоха вказує О. Вишнівський: українське військо залишило Київ 5 лютого, а згадана "нарада" відбулася в березні,

11. Там же, ст. 56.

12. Спогади полк. Івана Дубового. — 3 архіву полк. Петра Содоля-Зілинського.

13. Олександр Вишневський, цитована праця, ст. 57.

14. Там же.

15. Спогади полк. Івана Дубового, цитована праця.

16. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 60. * Назва полку походила від назви села Верблюжка. Селяни села сформували ядро повстанських відділів от. Григор'єва, які згодом перейшли на радянську платформу. Дивись: І. М. Супруненко. Боротьба трудящих України проти Денікінщини. — Київ, 1979, ст. 181.

17. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 60.

18. Спогади полк. Івана Дубового, цитована праця.

19. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 61.

20. Там же.

* 3 спогадів інших учасників тих подій виходить, що н^ всі частини Запорожців здавали свою зброю. Полк. Степан Самійленко пише, що під час переходу кордону "зброї не здавали, лише склали до вагонів, що були при нашому потязі, і з ними переїздили Бесарабію." Степан Самійленко. Доле! Де ти? — Альманах УНС, Джерзі Сіті, 1979, ст. 71. Генерал О. Удовиченко пише, що затримане румунами військове майно "складалось з 140 ешелонів: 15800 рушниць, 80 гармат різного калібру, до 700 кулеметів, 7000000 рушничних набоїв, 34000 гарматних, 2500 ручних гранат та величезної кількості всілякого військового спорядження". Ген. Олександр Удовиченко. Україна у війні за державність, — Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, Вінніпег, 1954, ст. 56.

21. Лист полк. Олександра Шаповала від 28 лютого 1954 року. З архіву полк. Петра Содоля-Зілинського. Також дивись; Отець Протопресвітер Микола Литваківський У.А.Ц., Генеральний Капелян У.В.К. — "Українське "Козацтво", Чікаґо, 1979, ч. 1–2, ст. 50.

22. Олександр Вишнівський, цитована праця, ст. 63.

* Це "невдале" призначення "відбулося під натиском опінії певних кіл, які вважали, що Волоха найліпше приймуть, яко отамана, як повстанці по той бік, так і отамани по цей бік фронту…"

Олександр Доценко. Зимовий Похід, — Варшава, 1932, ст. CXXVII.

У цій справі інший автор пише таке: "Наказний Отаман генерал Осецький, що став на шлях безоглядної соціалістичної демагогії, щоб бути першим, вніс недовір'я до досвідчених старшин-українців та сприяв різним авантюрницьких отаманам, які крутились біля Головної Команди та плавали на розбурханих хвилях революції і ширили анархію".

К. Мандзенко, Петлюра, Петлюрівці, Петлюрівство. — Альманах Українського Народного Союзу, 1979, Видавництво "Свобода", ст. 26.

22а. Олександр Доценко, цитована праця, ст. VII.

23. І. Мазепа. Україна в огні й бурі революції 1917–1921.— Видавництво "Пробоєм", Прага, 1942, т, 2, ст. 152.

* Незабаром після нападу Волоха на державну скарбницю, велика кількість скарбів і архівів, що були навантажені у спеціальному поїзді з 24 вагонів, попала в руки денікінців, які захопили цей поїзд.