Ярослав Штендера - Засуджений до розстрілу

** Дещо Іншу характеристику Лихопая-Башевського подає Г. Макаренко: "Лихопай-Башевський високий судовий ще царський урядовець, відомий україножер в Полтаві, здається, що кожного борця за волю України, за її самостійність він засудив би лише на кару смерти… Ішли гіркі часи нашого перебування в Кам'янці Подільському: Денікінці підходили вже близько, за один перехід могли зліквідувати нас. Я зустрів на вулиці Кам'янця п. Лихопая-Башевського, веселого, щасливого, він підійшов до мене і мовив: "Знаєте, я єду до своїх, будет Росія вєлікая, все народи будут вместе, харашо будет всем, как і прежде…" Григорій Макаренко, цитована праця.

* Григорій Макаренко пише, що в Кам'янці Подільськім він бачив листа від міністра Д, Одрини до члена Директорії А. Макаренка з вимогою пояснити, яким чином він припинив кару смерті над Болбочаном. "Я довго хоронив цей документ, — пише Г. Макаренко, — бо він був для мене дивний, Одрина по фаху б. лікар — людина гуманітарної професії, дивно, як цей оборонець життя людини міг бажати крови — смерти насильної над чоловіком! Дивний цей лідер соціал-революціонерів, жадний на кров, та ще й заслуженого вояка!" Григорій Макаренко, цитована праця.

14. Борис Мартос, цитована праця, ст. 47–48.

15. Петро Єрошевич. Оскілківський переворот, власне виступ Української Партії Самостійників в травні 1919 року. — "Нація в поході", Берлін, 1941, ч. 5–6. ст. 10–11.

16. Там же, ст. 11.

17. М. Капустянський, цитована праця, ст. 109–110.

18. Петро Солуха. Винниченко і Шаповал Микита по допомогу до Москви — до Леніна! — "Батьківщина", Торонто, ч. 12, 11 липня 1970.

18а. Остап Войнаренко. До нової Полтави. — Нью-Йорк, доповнене видання, 1955, ст. 75.

18б. Сергій Шемет. Полковник Петро Болбочан. — "Хліборобська Україна", Відень, 1922–1923, книжка четверта, ст. 233.

19. Борис Мартос, цитована праця, ст. 48.

19а. О. М. Андрієвський, цитована праця.

20. Ісаак Мазепа, цитована праця, ст. 209–209.

21. Там же, 209.

22. Борис Мартос, цитована праця, ст. 48.

23. Там же.

24. Там же, ст. 49.

* Отець Кузьма не згадує, про які вістки йде мова. Оригінал записки полк. Болбочана та інші матеріали сконфіскувала польська поліція, коли арештувала о. Кузьму в лікарні у Проскурові в січні 1920 року.

25. Отець В. Кузьма. До 52-их роковин розстрілу полк. Петра Болбочана. — "Батьківщина", Торонто, ч. 15, 14 серпня 1971.

25а. "Протокол" з архіву Рудольфа Федоровича.

* "Зложено цей протокол по случаю відвідин ВПр. Митрополита Іоанна Теодоровича, що прибув зі США до Сан-Павлу в Бразілі'і, представниками Управи Товариства "Соборність" в Сан-Павлу. Дня 25-го червня 1954 року, о годині 8 вечером, до хвилевої резиденції Митрополита, яка знаходилася в будинку п. Михайла Кудановича в Сан-Павлу а Утінг, вулиця Гравесса Іатуана, дім ч. 421, прибули представники Управи "Соборність" в складі: голова інж. Волинець Іван, секретар інж. Вакуловський Віктор, член Управи сот. Письменний Микола, щоби зложити візиту Митрополитові, то сот.

Письменний представився як бувший особистий ад'ютант полковника Болбочана, [то він — Я.Ш.] на Владику зробив дуже сильне враження. Тому ціла аудієнція, що продовжувалася від години 8-ї вечора до 9.30 вечора, пройшла майже виключно в спогадах про визвольні змагання. При цій нагоді Митрополит Теодорович поділився з нами своїми спогадами про полк. Болбочана…" Далі в протоколі зазначено, що документ було виготовлено в 4 примірниках. Оригінал вислано до архіву Гетьманича Данила Скоропадського. а три копії лишилися в учасників аудієнції. В протоколі також зазначено, що Митрополит просив не опубліковувати спогадів до часу його смерти, заявляючи, " що тепер він цілком безпартійний, і не хотів би, щоби його ім'я було згадувано в зв'язку з жахливою трагедією полк. Болбочана".

26. Варфоломій Євтимович. "Полковник Болбочан і його останні дні". Сповідь судді Кривицького, — "Українське Козацтво", Чікаґо, 1976, ч. 1, ст. 18.

26а. Сотник Микола Письменний, цитована праця.

26б. О. М. Андрієвський, цитована праця.

27. Варфоломій Євтимович. "Полковник Петро Болбочан і його останні дні". Сповідь судді Кривицького, цитована праця, ст. 18.