Книгу надруковано у приватній друкарні Клода Барбена в Парижі.
Для оздоблення книги було використано дуже поширені в той час у Франції і в Західній Європі взагалі політипажі, якими прикрашувалися всякі видання. Коло прикрас, використаних у книзі, дуже обмежене. Тут є лише заставки, кінцівки та ініціали.
Всі прикраси книги виконано в стилі бароко, але малюнки підібрано не однакові за формою.
Більшість малюнків являють собою дереворити поздовжньої або обрізної гравюри, решту виконано за допомогою набірних елементів, гравірованих на сталі або міді.
Прикраси книги мають безперечну цінність для історії книжкової гравюри.
Орфографія тексту книги П. Шевальє – французька орфографія XVII століття – значно відрізняється від сучасної. Сучасне j передається в книзі літерою і. Після голосних завжди надруковано у замість і ( Іиу замість lui, vray замість vrai ). У діє- /186/слівних закінченнях для визначення звука е замість аі друкується oi ( ferois замість ’ferais, étois замість étais і т. ін.). Звук в тільки на початку слова передається літерою v, в середині ж слова літерою u. Майже скрізь в середині слів зберігається корінне, хоч і «німе» (тобто таке, що не вимовляється), s ( s’eslever замість s’élever, escrire замість écrire, estant замість étant і т. ін.). Accent aigu’ в книзі, Шевальє вживається дуже рідко. Accent grave вживано лише з прийменником а, в усіх інших випадках, де тепер у французькому правописі вживається цей знак, в книзі його немає.
Accent circonflexe ^ зустрічається лише в поодиноких випадках – в слові l'âge, у формі dû; у всіх інших словах, де тепер вживається цей знак, в книзі збережено, як уже говорилося, німе s ( le nostre замість Іе nôtre, la baptesme замість la baptême і т. ін.). В слові savoir зберігається в книзі корінне, хоч і німе, c ( scavoir, scu або навіть sccu ), те ж саме в слові lait ( laict ).
Подекуди зустрічається виносне носове n . Сполучення літер et друкується постійно з перекладинкою et . Нарешті, в сполучнику et завжди замість звичайної літери е друкується старовинне 8.
Українські і польські прізвища, а також географічні назви Шевальє звичайно наводить у точній польській транскрипції, не турбуючись про те, що французький читач буде їх вимовляти в спотвореному вигляді. Так, прізвище Міхненко написано Міchnenko , що по-французькому читалось би Мікнанко або Міщнанко; назву міста Брацлав – Braclav француз читав би Браклав. Разом з тим в окремих випадках Шевальє помилково подає прізвища в перекрученій транскрипції. Так, замість Сава Кононович у нього написано Саваконович, замість Ружицький – Рузуський.
Словниковий склад тексту книги майже не відрізняється від сучасної французької мови. Застарілих слів, якщо не зважати на спеціальні тер- міни, мало. Але синтаксично мова книжки Шевальє помітно відрізняється від сучасної; речення побудовані довгі, але на відміну від латинських періодів сурядність фраз превалює над їх підрядністю; дуже часто застосовується крапка з комою.
Французькі військові терміни, що зустрічаються в книзі Шевальє, перекладено в цьому виданні таким чином: слова généralissime, général-major, général y тих випадках, коли вони стосувалися певних історичних осіб, перекладені за допомогою тих титулів, які ці історичні особи фактично мали в період визвольної війни. Наприклад, génératissime відносно М. Потоцького перекладено великий коронний гетьман, general або généraux відносно Потоцького і Калиновського – гетьмані і гетьмани, відносно Шемберга – комісар, відносно Нечая – полковник. Термін éscadron в більшості випадків, коли це стосувалося польських підроз- /187/ділів, перекладено терміном корогва; термін corps – словом військо, і тільки один раз, коли мова йшла про полки реєстрових козаків, що були приєднані до польського війська Стефана Потоцького, залишено вираз козацький корпус.
У даному виданні примітки автора, а також текстологічні зауваження подані під текстом відповідних сторінок; реальні примітки вміщено після тексту всієї праці Шевальє.
Переклад книги П. Шевальє розраховано на дослідників, які спеціально займаються вивченням історії визвольної війни українського народу 1648– 1654 рр., і на широкі кола читачів, які цікавляться вітчизняною історією. /188–198 Примітки/ /199/
Авраам – за біблійною легендою родоначальник єврейського народу. – 53.
Читать дальше