Любовь Пономаренко - Руська правда

100. А отчий двір без розділення завжди молодшому синові.

101. Про дружину, якщо вона зібралася залишитися вдовою. Якщо дружина зібралася залишитися вдовою, але розтратить майно і вийде заміж, то вона повинна сплатити всі ‹втрати› дітям.

102. Якщо діти не захочуть її проживання на дворі, а вона поступить по своїй волі і залишиться, то будь-яким чином виконати ‹її› волю, а дітям волі не давати; а що їй дав чоловік, з тим їй і залишитися ‹в дворі› чи, узявши свою частину, залишитися ‹на дворі›.

103. А на ‹виділену› частину материнського майна діти прав не мають, але кому мати віддасть, тому узяти; якщо віддасть усім, то нехай усі розділять; якщо помре без заповіту, то у кого в дворі вона знаходилася і хто її годував, то тому узяти ‹її майно›.

104. Якщо у однієї матері будуть діти від двох чоловіків, то одним йде спадок свого батька, а іншим – свого.

105. Якщо вітчим розтратить щось із майна батька пасинків і помре, то повернути ‹втрачене› братові ‹звідному›, на це і люди ‹свідками› стануть, що батько його розтратив, будучи вітчимом; а що стосується ‹майна› його батька, то нехай він ним володіє.

106. А мати нехай дасть своє ‹майно› тому синові, який був ‹до неї› добрий, чи від першого чоловіка або від другого; якщо ж усі сини будуть до неї погані, то вона може віддати ‹майно› дочці, яка її годує.

107. А це мита судові. А це мита судові: від вири – 9 кун, а метельнику – 9 векш, а від ‹тяжби› про бортну ділянку – 30 кун, а від усіх інших тяжб, кому допоможуть ‹судові виконавці› – по 4 куни, а метельнику – 6 векш.

108. Про спадок. Якщо брати судитимуться перед князем про спадок, то детському, який йде їх ділити, узяти гривню кун.

109. Мита за виконання судової клятви. А це мита за виконання судової присяги: від тяжби про вбивство – 30 кун, а від тяжби про бортну ділянку – 30 кун без трьох кун; стільки ж і в тяжбі про орну землю. А від тяжби про свободу – 9 кун.

110. Про холопство. Повне холопство трьох видів: якщо хто купить хоч би до напівгривні, надасть свідків і ногату дасть перед самим холопом; другий вид холопства: одруження на рабині без договору, якщо з договором, то як домовилися, так на тому і стояти; а це третій вид холопства: служба тіуном без договору або якщо ‹хто› прив’яже собі ключ без договору, якщо ж з договором, то як домовляться, на тому і стояти.

111. А за данину не холоп, ні за хліб не перетворюють у холопи, ні за те, що дається окрім того ‹данина або хліб›; але якщо ‹хто› не відпрацює встановлений термін, то повернути йому, що отримано; якщо відпрацює, то нічим більше не зобов’язаний.

112. Якщо холоп біжить, а пан оголосить про це, якщо хто, почувши про це або знаючи про те, що він холоп, дасть йому хліба або вкаже йому шлях, то платити йому за холопа 5 гривень, а за раба 6 гривень.

113. Якщо хто упіймає чужого холопа і дасть знати його панові, то отримати йому за піймання гривню; якщо не встереже його, то платити йому 4 гривні, а п’ята за піймання зараховується йому, а якщо буде раба, то ‹платити› 5 гривень, а шоста за піймання зараховується йому.

114. Якщо хто сам розшукає свого холопа в якому-небудь місті, а посадник про того ‹холопа› не знав, то, коли ‹пан› розповість йому, тому ‹панові› слід узяти у посадника отрока, піти і зв’язати цього холопа і дати отрокові в’язне мито в 10 кун, а винагороди за піймання холопа немає; якщо ж упустить ‹пан›, переслідуючи холопа, то йому самому втрата, а за це ніхто не платить, і винагороди за піймання теж немає.

115. Якщо хто, не відаючи, що ‹хтось› є чужим холопом, сховає його, або повідомляє йому вісті, або утримує його у себе, а той від нього йде, то йти йому на судову клятву ‹стверджуючи›, що не знав ‹того›, що він холоп, а платежу в цьому немає.

116. Якщо холоп де-небудь отримав обманом гроші, а та ‹людина› дала гроші, не відаючи того, то панові або викупляти, або втратити цього холопа; якщо ж ‹та людина› дала ‹гроші›, знаючи ‹що той був холопом›, те грошей йому позбавитись.

117. Якщо хто пустить свого холопа у торгові справи, а той заборгує, то панові слід викупити його і не втрачати його.

118. Якщо хто купить чужого холопа, не відаючи ‹того›, то першому панові узяти холопа, а тому ‹хто купив›, узяти гроші ‹назад›, присягнутися, що купив по невіданню, якщо ж він купив, знаючи це, то гроші його пропадуть.

119. Якщо холоп, втікши ‹від пана›, придбає товар, то панові ‹платити› борг, панові ж ‹належить› і товар, але холопа не втрачати.

120. Якщо хто втік ‹від пана›, а вкраде у сусідів що-небудь або товар, то панові слід платити за нього те, що належить за те, що узяв.