Любовь Пономаренко - Руська правда

43. Якщо краде на току або зерно в ямі, то скільки їх крало, всім по 3 гривні і по 30 кун.

44. А у кого ‹що› пропало, але буде ‹виявлене› у наявності, нехай наявне візьме, а за ‹кожен› рік нехай візьме по півгривні.

45. Якщо ж наявного не буде, а це був князівський кінь, то платити за нього 3 гривні, а за інших по 2 гривні.

А ця постанова про худобу. За кобилу – 60 кун, а за вола – гривня, а за корову – 40 кун, а за трилітка – 30 кун, за однорічного – півгривні, за теля – 5 кун, за свиню – 5 кун, а за порося – ногата, за вівцю – 5 кун, за барана – ногата, а за жеребця, якщо він не об’їжджений – гривня кун, за лоша – 6 ногат, за коров’яче молоко – 6 ногат; ця постанова для смердів, якщо платять князеві штраф.

46. Якщо виявляться злодії холопами, то суд князівський. Якщо виявляться злодії холопами, або князівськими, або боярськими, або що належать ченцям, то їх князь штрафом не карає, тому що вони невільні, але нехай удвічі платить ‹їх пан› позивачеві за збиток.

47. Якщо хто грошей заробить ‹на кому-небудь›. Якщо хто заробить на іншому грошей, а той стане відмовлятися, то якщо ‹позивач› виставить проти нього свідків, а ті підуть на судову клятву, то нехай він візьме свої гроші; а оскільки ‹відповідач› не віддавав йому гроші впродовж багатьох років, то заплатити йому за збиток 3 гривні.

48. Якщо який-небудь купець дасть іншому купцеві грошей для місцевих торгових угод або для далекої торгівлі, то купцеві не треба пред’являти гроші перед свідками, свідки йому ‹на суді› не потрібні, але йти йому самому на судову клятву, якщо ‹відповідач› стане закриватися.

49. Про товар, даний на зберігання. Якщо хто кладе товар на зберігання у кого-небудь, то тут свідок не потрібний, але якщо той, хто поклав ‹товар на зберігання›, стане необґрунтовано вимагати більшого, то йти на судову клятву тому, у кого товар лежав ‹і нехай скаже›: «Ти у мене поклав саме стільки, ‹але не більше›», адже він його благодійник і зберігав товар його.

50. Про відсоток. Якщо хто дає гроші під відсотки, або мед з поверненням у більшій кількості, або зерно з поверненням з надбавкою, то слід йому представити свідків: як домовлялися, так йому і отримати.

51. Про місячний відсоток. А місячний відсоток брати йому ‹кредиторові›, якщо ‹домовилися› про малий ‹термін›; якщо ж гроші не будуть виплачені у строк, то дають йому гроші в третину, а від місячного відсотка відмовитися.

52. Якщо свідків не буде, а ‹борг› складе 3 гривні кун, то йти йому на судову клятву ‹з позовом› на свої гроші; якщо ж ‹борг склав› велику суму, то сказати йому так: «Сам винен, що давав у борг без свідків».

53. Статут Володимира Всеволодовича. А це ухвалив Володимир Всеволодович після смерті Святополка, скликавши свою дружину у Берестові: Ратибора, київського тисяцького, Прокопа, білгородського тисяцького, Станіслава, переяславського тисяцького, Нажира, Мирослава, Іванка Чудиновича, чоловіка Олегового, і ухвалили, що ‹борг› стягують з відсотка на два третій, якщо ‹боржник› бере гроші в третину; якщо хто візьме відсотки двічі, то тоді йому узяти сам борг; якщо він візьме відсотки тричі, то ‹самого› боргу йому не брати.

Якщо хто стягує по 10 кун на гривню за рік, то цього не забороняти.

54. Якщо який-небудь купець потерпить кораблетрощу. Якщо який-небудь купець, відправившись куди-небудь з чужими грошима, потерпить корабелетрощу, або нападуть на нього, або від вогню постраждає, то не творити над ним насильства, не продавати його; але якщо він стане порічно виплачувати борг, то нехай так і платить, бо ця погуба від Бога, а він не винен; якщо ж він проп’ється або проб’ється об заклад ‹проспорить›, чи не усвідомлено пошкодить чужий товар, то нехай буде так, як захочуть ті, чий це товар: чи чекатимуть, поки він виплатить, це їх право, чи продадуть його, це їх право.

55. Про борг. Якщо хто-небудь буде багатьом винен, а купець, котрий приїхав з іншого міста, або чужоземець, не знаючи того, довірить йому свій товар, а ‹той› стане не повертати гостю грошей, і перші позикодавці стануть йому перешкоджати, не даючи йому грошей, то вести його на торг, продати ‹його› разом з майном, і в першу чергу віддати гроші чужому купцеві, а своїм – ті гроші, що залишаться, нехай вони розділять; якщо будуть князівські гроші, то князівські гроші віддати в першу чергу, а решту на розподіл; якщо хто стягував ‹вже› багато відсотків, то тому ‹свою частину боргу› не брати.

56. Якщо закуп втече. Якщо закуп втече від пана, то стає повним ‹холопом›; чи піде у пошуках грошей, але йде відкрито, або втече до князя або до суддів через зневагу свого пана, то за це його не перетворюють у холопи, але дати йому ‹князівське› правосуддя.