Стивен Вайнберг - Пояснюючи світ

Відчуваючи, що над ученням Коперника збираються хмари, Ґалілей у 1615 році написав знаменитого листа про відносини науки та релігії Крістіні Лотаринзькій, великій герцогині Тоскани, на весіллі якої з великим герцогом Фердінандо I (уже покійним на той час) Ґалілей був присутній25. Як і Коперник у своєму трактаті «Про обертання…», Ґалілей згадував заперечення сферичної форми Землі Лактанцієм як жахливий приклад використання Святого Письма проти відкриттів науки. Він також критикував буквальну інтерпретацію тексту Книги Ісуса Навина, який раніше Лютер використав проти Коперника, щоб довести рух Сонця. Ґалілей зауважував, що Біблія навряд чи була задумана як текст з астрономії, бо з усіх п’яти планет у ній згадано лише Венеру, та й то лише кілька разів. У найвідомішому рядку з цього листа до Крістіни йдеться: «Я сказав би тут дещо, почуте від однієї духовної особи найвищого рангу: “Наміром Святого Духа є навчити нас, як рухатися до небес, а не як рухаються небеса” (примітка Ґалілея на полях вказувала, що цією духовною особою був учений кардинал Цезар Бароній, очільник Ватиканської бібліотеки). Ґалілей також пропонував інтерпретацію твердження у Книзі Ісуса Навина про те, що Сонце зупинилося: то зупинилося обертання Сонця, яке виявив Ґалілей за рухом сонячних плям, і це, у свою чергу, зупинило орбітальний рух й обертання Землі та інших планет навколо своїх осей, що, як описано в Біблії, подовжило день битви. Не зрозуміло, чи вірив Ґалілей насправді в цю маячню, чи просто шукав політичного заступництва.

Усупереч порадам друзів, у 1615 році Ґалілей переїхав до Риму, щоб і далі виступати проти заборони ідей Коперника. Папа Павло V прагнув уникнути зайвих суперечок і, за порадою Беларміно, вирішив подати теорію Коперника на розгляд ради теологів. Їхнім вердиктом було те, що система Коперника «дурна й абсурдна з погляду філософії, а також єретична за своєю формою, бо в багатьох місцях вона суперечить Святому Письму»26.

У лютому 1616 року Ґалілея викликали до інквізиції та вручили дві конфіденційні постанови. Підписаний документ наказував йому не визнавати ідей Коперника й не захищати їх. Непідписаний документ ішов ще далі, наказуючи йому жодним чином не підтримувати, не захищати й не викладати теорію Коперника. У березні 1616 року інквізиція видала публічний офіційний наказ, не згадуючи імені Ґалілея, але забороняючи книжку Фоскаріні, а також закликаючи викреслювати з робіт Коперника небажані місця. Трактат «Про обертання…» занесли до переліку книжок, заборонених для читання католиками. Замість повернення до Птолемея чи Арістотеля деякі католицькі астрономи, як-от єзуїт Джованні Баттіста Річчолі в його «Новому Альмаґесті» 1651 року, виступали на користь системи Тіхо Браге, яку тоді не можна було спростувати даними спостережень. Трактат «Про обертання…» залишався в переліку заборонених творів до 1835 року, неабияк заважаючи викладанню науки в деяких католицьких країнах, зокрема в Іспанії.

Ґалілей сподівався на покращення ситуації після 1624 року, коли папою Урбаном VIII став Маффео Барберіні. Барберіні був флорентійцем і палким прихильником Ґалілея. Він запросив Ґалілея до Риму й пожалував йому півдюжини аудієнцій. Під час цих бесід Ґалілей пояснював свою теорію припливів, над якою працював іще з 1616 року.

Теорія Ґалілея базувалася головним чином на обертанні Землі навколо осі. Фактично ідея полягала в тому, що океанські води накочуються й відкочуються вперед і назад у міру обертання Землі, коли та рухається навколо Сонця, і під час цього руху питома швидкість якоїсь точки на земній поверхні в напрямку руху Землі по її орбіті весь час збільшується та зменшується. Це зумовлює періодичні океанські хвилі з одноденним періодом. Так само, як за будь-яких інших коливань, там є обертони з періодами в половину дня, третину дня тощо. Отже, це залишає осторонь будь-який вплив Місяця, але ще з античності було відомо, що вищі «сизигійні» припливи відбуваються за повного та нового Місяця, тоді як нижчі «квадратурні» припливи бувають під кінець другої й на початку третьої чверті Місяця. Ґалілей намагався пояснити вплив Місяця, припускаючи, що з якоїсь причини орбітальна швидкість Землі збільшується за нового Місяця, коли той перебуває між Землею та Сонцем, і зменшується за повного Місяця, коли той перебуває по інший бік Землі від Сонця.

У цьому Ґалілей показав себе не з найкращого боку, хоч його теорія не була геть помилкова. Не знаючи теорії гравітації, він жодним чином не міг правильно зрозуміти природу припливів. Але Ґалілей мав знати, що теорію припливів, яка не мала суттєвого емпіричного підтвердження, не можна було вважати доказом руху Землі.