Арістотель - Поетика

19« В груди правіші » — цитата з «Іліади», V, 393.

20Граматичним родом іменників перший, за свідченням Арістотеля, займався Протагор з Абдери («Риторика», III, 1407, в. 7).

1Про ясність стилю Арістотель пише у «Риториці» III, 2.

2Про Клеофонта див. прим. 4 до розд. II.

3 Сфенел — трагічний поет кінця V ст. до н. е., сучасник Арістофана, який висміював його в комедії «Оси» за «холодний стиль».

4В елліністичну епоху оформилось вчення про три основні стилі: «високий», «середній» і «низький», — яке потім знайшло свій вираз у піїтиках М. Довгалевського, Ф. Прокоповича, Г. Кониського та в праці М. В. Ломоносова «Предисловие о пользе книг церковных в российском языке».

5«Мужа я бачила…». Арістотель цитує цю загадку ще в «Риториці» (III, 2). Належить вона Клеобуліні, дочці Клеобула, одного з семи мудреців.

6 Евклід старший — невідомо точно, кого має на увазі Арістотель, можливо, Евкліда з Мегар (V–IV ст. до н. е.), учня Сократа, засновника т. зв. мегарської філософської школи.

7Арістотель цитує два пародійні вірші, в яких короткі склади розглядаються, як довгі. Крім того, обидва ці вірші мають у п’ятій стопі спондей замість звичайного дактиля.

8Про стилістичну міру мова йде також у «Риториці» (III, 7). Взагалі, для Арістотеля характерне вчення про те, що найкращою є середина. Ця теза знайшла свій вираз також в етиці (напр., «Нікомахейська етика», II, 6).

9«Філоктет» — до наших часів збереглася трагедія Софокла з такою назвою. Однойменні п’єси Есхіла і Евріпіда до нас не дійшли. Філоктет — друг Геракла, якому той, вмираючи, подарував свій лук і стріли, намазані отрутою гідри. Учасник походу проти Трої. В дорозі до Трої Філоктета укусила змія. Оскільки з його рани тхнуло нестерпним смородом, греки, за порадою Одіссея, залишили його на острові Лемносі, де він десять років страждав від жахливого болю. Під кінець війни Філоктет повернувся до грецького війська, тому що грекам стало відомо, що без його лука вони не зможуть взяти Трою. У грецькому таборі Філоктета вилікував Махаон.

10«Одіссея», IX, 515.

11«Одіссея», XX, 259.

12«Іліада», XVII, 265.

13 Аріфрад — невідомий автор, писав про поетичний стиль, зокрема про мову трагіків.

14Арістотель дає приклади на анастрофу, тобто вживання прийменника після іменника, замість перед іменником. Зустрічається вона у Гомера, Піндара і трагіків.

15Про відповідність стилю предметові зображення докладніше в «Риториці», III, 7.

16Для дифірамба як літературного жанру характерна складна метрична будова і штучна мова, в якій значний процент становили складні слова, зокрема епітети (порівн. «Риторика, III, 3).

1Морський бій біля острова Саламіна відбувся у 480 р. до н. е. між афінською ескадрою і персидським флотом і закінчився повним розгромом персів. За Геродотом, того самого дня сицилійські греки перемогли при Гімері карфагенян, які прагнули до гегемонії в західній частині Середземного моря. Арістотель розглядає ці події як випадкові, але історик Діодор Сицилійський вважає, що карфагеняни діяли як союзники персів, а сицилійські греки допомагали своїм єдинокровним братам з материкової Греції.

2«Іліада», II, 479–779.

3« Кіпрії » — поема, яка розповідала про події, що передували «Іліаді» Гомера. В античності одні автором поеми вважали Стасіна з Кіпру, інші — Гегесія з Галікарнасу. До наших часів дійшли невеликі уривки.

4« Мала Іліада » — епічна поема в 4 книгах, написана Лесхом. Змістом поеми були події, починаючи від смерті Ахілла і до здобуття Трої. Збереглися лише уривки. З поеми черпали сюжети грецькі трагіки, а також драматурги Риму.

5Можна назвати 9 трагедій, сюжет яких почерпнутий з «Кіпріїв». Декілька з них написав Софокл. Але до наших днів дійшла лише «Іфігенія в Авліді» Евріпіда. У грецькій літературі було чимало трагедій, сюжетом для яких послужили події під Троєю після загибелі Ахілла. Так, на тему суперечки за зброю Ахілла створили трагедії Есхіл, Софокл, Каркін, Теодект, Астідамант молодший. З них лише «Еант» Софокла дійшов до наших часів. Про Неоптолема, сина Ахілла, писали Софокл, Мімнерм і Нікомах.