Григорій Сковорода - Байки Харківські

Лев спить горiлиць, а сплячий вельми схожий на мертвого. Юрба всiляких Мавп, вважаючи його за мертвого, наблизились до нього, почали стрибати i лаятись, забувши страх i повагу до свого царя. А коли настав час збудитися зi сну, зворухнувся Лев. Тодi Мавпи, прийшовши до нього одним шляхом, седмицею дорiг розсипалися. Старша iз них, отямившись, сказала:

— І предки нашi ненавидiли Лева, але Лев i нинi Лев i навiк-вiки.

С и л а.

Лев — це образ Бiблi, проти якої повстають i лаються поганськi мудрецi. Вони гадають, що вона мертва i свiдчить про стихiйну мертвоту, не враховуючи, що в тлiнних її образах криється вiчне життя i що все те встає і пiдноситься до такого. "Бог наш на небi i на землi..." I, не тямлячи, що вихiд її — то вихiд життя, лаються, чуючи таке:

"Згори мудрствуйте... Не тут”а.

А як тiльки блиснуло свiтло повстання її, тодi переходить на них:

"Розженуться вороги її..." Ось чому Василiй Великий [29] Василiй Великий — християнський богослов. каже про Євангелiє, що воно — воскресiння мертвих.

Іуда, син Яков [30] Iуда, син Якова — четвертий син Якова, йому було надано батьком першiсть мiж усiма родами. , замiсть Лева образом невидимого царя i Бога лежить, а тому й написано: "Лiг спочити, яко лев. Хто пiдiйме його?" Лежить левиця й цариця наша, чиста дiва — Бiблiя i про її життя та воскресiння наше повiдає Христос: "Бо не вмерло дiвча, але спить..." [31] Євангелiє вiд Матвiя, ІХ — 24.

Блажен, хто не заплющується перед сяйвом її! Цей хай i спiває з Давидом: "Ти вподобав собi свою землю" [32] Псалтир, IХХХV — 2. У Г. Сковороди: "Наскiльки улюбленi поселення твої". , "Якщо краснi будинки твої, Якове...” [33] Книга Чисел, ХХIV — 5. В українському перекладi Бiблiї: "Якi, Якове, гарнi намети твої... "

Описувачi звiрiв кажуть, що лев, народившись, лежить мертвий, доки жахливим риком не збудить його батько, а це робить вiн на третiй день. Чи ж можна знайти чудовiший образ для божественної книги?

а Це Хамове плем'я сміється з наготи батьківської [28] Смiється з наготи батькiвської — смiявся з батькової наготи Хам, Ноєвий син, за що був батьком проклятий. Ця iсторiя розказана в книзi Буття Бiблiї (ІХ—18—25). (прим. Г. Сковороди)

Щука, винюхавши солодку поживу, жадiбно її проковтнула. Та раптом вiдчула, що в ласощi заховано гачка, який уже застряг у її нутрi. Рак це здаля побачив i на ранок, стрiвши Щуку, запитав:

— Чого це ви, панi, сумнi? Де подiлася ваша бадьорiсть?

— Не вiдаю, брате, щось вельми сумно. Гадаю для веселощiв попливти з Кременчука [34] Гадаю для веселощiв попливти з Кременчука — обiгрується мотив української народної пiснi “Пливе щука з Кременчука”. в Дунай. Набридло вже менi Днiпро.

— А я знаю джерело вашого суму, — вiдказав Рак. — Ви ковтнули гачка. Вiдтепер вам не допоможе анi швидкий Дунай, нi плодоносний Нiл, нi веселовидний Меандр [35] Меандр — рiка в Малiй Азiї. , нi золотi крильця.

С и л а.

Рак достеменну правду мовить. Без Бога i за морем погано, а мудрому чоловiковi весь свiт — рiдний край, скрiзь йому й завжди добре. Бо добро вiн не збирає з мiсць, а носить його в собi. Воно йому як сонце у всi часи i як скарб у всiх країнах. Не мiсце його, а вiн оживлює мiсце, не вигнанець, а подорожнiй i не вiтчизну кидає, а лише змiнює її; куди прийшов — тiєї землi й син, бо несе в собi народне право, про яке казав Павло: "Закон духовний" [36] Послання Павла до римлян, VII — 14. .

Страх Божий — джерело мудростi, i веселощiв, i довговiчностi, а зневiра — солодка їжа, що ховає в собi гiрку отруту. Важко помiтити цю отруту. Важко увiйти у беззаконня. "Грiхопадiння хто зрозумiє?" Той, хто пiзнав суть страху Божого. Корiнь його гiркий, але плоди солодкi. А беззаконня є гачок, захований у ласощi, який ранить душу.

Марнославство веде тебе до грiха? Воно той ласощ, що приховує гачка. Плотська рознiженiсть тебе полонила? Проковтнув ти гачка. За срiблом, може, погнався i впав у неправду? Заполонений ти вудкою. Заздрiсть, чи помста, чи гнiв, чи вiдчай зав'язли у твоїй душi? Проковтнув ти гачка, про який сказав Павло: "Жало ж смертi — грiх" [37] Перше послання Павла до коринтян, ХV — 56. . Безбожжя ввiйшло в твоє серце? Проковтнув ти гачка, про якого сказав Ісая [38] Книга пророка Iсаї, ХIVIII — 22. : "Для безбожних спокою нема", "Мовить безумний у своїм серцi: немає Бога..." Ворожнеча з Богом, може, вселилась у тебе? Пожер ти гачка, про якого оповiв Мойсей [39] Повторення Закону, ХХVIII — 16. ": "Проклятий ти в мiстi, проклятий ти в полi..." Мучить душу твою жах плотської смертi? Загруз у нiй гачок, за який мовить Ісая: "Беззаконнi схвилюються i вспокоїтися не зможуть" [40] Парафраза вислову iз книги Iсаї: "Для безбожного спокою немає" (Iсая, LVІІ — 21). . Грiх, отже, — жити за законом плотських пут i пристрастей наших, котрi воюють проти закону розуму нашого. Такий де сховається? Яке мiсце звеселить його? Який пожиток схвилює серце його? В душi своїй, i в серцi своїм, i завжди носить вiн лихо. Поглянь i послухай нещасного раба! "Ще хотiти менi належить, а робити — нi!"