Коллектив авторов - Основи економічних знань

20. Экономическое мышление: философские предпосылки: учеб. пособие / Е. Н. Калмычкова, И. Г. Чаплыгина. – М.: ИНФРА-М, 2005.

21. Ятманова М. Г. Системный анализ в исследованиях международных отношений: учеб. – метод. пособие. – СПб.: СПбГУ, 2010.

2.1.Сутність і види зв’язків в економічному житті суспільства.

2.2.Умови та чинники, за яких економічні зв’язки набувають форми закону. Сутність, зміст та форми функціонування економічних законів.

2.3.Економічні категорії, поняття та терміни як інструментарій пізнання та формулювання законів економічної науки.

2.4.Практичне значення пізнання та використання вимог економічних законів в економічній діяльності людини та суспільства.

Розглядаючи у першій главі питання, пов’язані із визначенням об’єкта та предмета економічних досліджень, ми вже зазначали той незаперечний факт, що на будь-якому з історичних етапів існування людини її життя, інтелектуальний і духовний прогрес пов’язані, по-перше, із працею – виробництвом, відновленням та розвитком матеріальних умов існування, а, по-друге, із формуванням і розвитком оточуючого соціального середовища, певної системи економічних, соціальних, культурних, політичних, духовних зв’язків із іншими людьми, іншими соціальними групами, іншими народами та державами, оскільки поза такими зв’язками людина також не може існувати. Тобто виробництво матеріальних і нематеріальних благ і послуг для задоволення потреб людини за будь-яких умов передбачає взаємодію окремих індивідів, окремих виробників із іншими індивідами та виробниками на якихось певних принципах та умовах, що й складає внутрішню сутність такого поняття як економіка.

Із цього приводу ще Фрідріх Енгельс у своїй праці «АнтиДюрінг» зазначав: «Перше, що кидається нам в очі, це взаємний зв’язок окремих рухів окремих тіл між собою, їх зумовленість одне одним» 13 13 К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. – 2-е изд. – Т. 20. – С. 544. . Таке розуміння ролі зв’язків між суб’єктами економічної діяльності, між окремими процесами, явищами в економічному житті, змушує глибоко досліджувати сутність, зміст і функції таких понять, як зв’язок, взаємозв’язок, залежність, взаємозалежність, взаємодія, взаємовплив, визначити їх місце у системі пізнання законів і механізмів розвитку економіки та суспільства.

Якщо звернутися до повсякденної господарської діяльності людини на рівні окремого виробника, фірми, галузі, національної економіки, держави, можна побачити що уся ця діяльність сплетена з тисяч і тисяч зв’язків і залежностей. Виробництво неможливе без споживання і навпаки, попит і пропозиція знаходяться у постійній взаємозалежності, яка, у свою чергу, знаходиться під впливом величезної кількості чинників (зв’язків), те саме можна сказати про взаємозв’язок потреби, інтересу та мотивації, поза взаємозв’язком і взаємовпливами яких неможливе функціонування виробництва, отже, й суспільства. У взаємозалежності знаходяться економіка та політика; економіка, політика та соціальна сфера; економіка, політика, соціальна сфера та культура, духовність людини та суспільства тощо.

Надзвичайно принциповий і важливий характер для розвитку людини та економіки, суспільства має характер зв’язків, отже, взаємовпливів політичної та економічної влади. Цей ряд зв’язків можна продовжувати безмежно, однак для нас у даній темі питання зв’язків пов’язане насамперед із характеристикою сутності, функцій і форм прояву економічних (ринкових) законів, поза пізнанням і свідомим використанням вимог яких неможлива раціональна та ефективна економічна діяльність людини і суспільства щодо задоволення сукупності нагальних потреб та інтересів.

Отже, зв’язок (взаємозв’язок)являє собою такий тип відносин між суб’єктами життєдіяльності, явищами, процесами, або їх властивостями, коли зміни в одній із складових цього взаємозв’язку ведуть до змін в іншій складовій, забезпечуючи (або не забезпечуючи) певний синергетичний результат 14 14 Синергізм, синергія (грец. synergeia) – варіант реакції організму (зокрема й соціального організму) на комбінований вплив двох або декількох лікарських речовин (чинників), який характеризується тим, що така дія перевищує дію кожного компонента, функціонуючого окремо. . Тому важливо розрізняти сутнісні (причинно-наслідкові) суттєві та несуттєві зв’язки, стійкі й нестійкі, необхідні і випадкові, внутрішні та зовнішні, первинні й вторинні, загальні та специфічні зв’язки тощо.