Коллектив авторов - Основи економічних знань

Так, наприклад, знайдена випадково та привласнена певна сума грошей може забезпечити вам тимчасове зростання споживання, задоволення певного виду потреб, однак поставимо собі питання: чи є такий зв’язок між появою у вас грошей та задоволеною потребою суттєвим, стійким? Навряд. Чи буде поява певної суми грошей такого походження постійною? Навряд. Водночас наполеглива праця у семестрі, додаткова праця поза навчанням, внаслідок чого вами отримується підвищена стипендія та додатковий дохід, безперечно, свідчить про існування стійкої, сутнісної взаємозалежності, отже, зв’язку між кількістю та якістю праці, кількістю грошових надходжень у ваш бюджет, отже, й рівнем задоволення ваших потреб та інтересів. Такий зв’язок (взаємозв’язок) можна визначити також як причинно-наслідковий зв’язок, що визначає механізми та інструменти економічного зростання та розвитку, надто ж в ринковій економіці.

Типи зв’язків у соціальних системах різноманітні. Зокрема, зв’язки можуть існувати як регулярні, стійкі, так і нерегулярні, випадкові, конструктивні і деконструктивні, забезпечуючи за певних умов упорядкованість структурних елементів економічної системи, надаючи їй ознак цілісності або створюючи передумови для біфуркації, ентропії, хаосу, тобто для дезінтеграційних процесів у структурі цієї системи.

Безперечно, будь-який зв’язок між двома і більше об’єктами, суб’єктами, явищами і процесами вже сам по собі свідчить про наявність взаємодії, взаємозалежності, взаємовпливів між ними. Характер (отже, й результат) такої взаємодії, взаємозалежності може бути надзвичайно різним – від паритетного, рівноправного за певних умов до суперечливого, часом навіть антагоністичного, коли одна сторона (це насамперед стосується економічних, політичних, соціальних, духовних, культурних зв’язків тощо) домінує або прагне за будь-яких обставин домінувати у процесі взаємодії.

Узагалі, якщо основною функцією поняття взаємозв’язок є фіксація наявності відносин між певними суб’єктами економічної діяльності, інших форм соціального життя, то взаємодіявідбиває активний характер такого взаємозв’язку, тобто відносин між суб’єктами економічної діяльності з метою використання синергетичного ефекту від такої взаємодії при реалізації певних цілей щодо задоволення потреб та інтересів індивідуума, організації, суспільства, держави. Водночас вищою формою реалізації функцій взаємозв’язків та взаємодії суб’єктів економічної, політичної, соціальної та інших видів діяльності є досягнення стану взаємовпливу суб’єктів одне на одного в системі зв’язків, що склалися. Саме такий стан може забезпечити дійсний синергетичний ефект функціонування економіки, суспільства, держави, який знаходить свій прояв у врівноваженості можливостей забезпечення потреб та інтересів, зростання обсягів виробництва та рівня добробуту, прогресивну та динамічну спрямованість розвитку національної економіки, інших сфер суспільного життя.

В економічному, політичному, соціальному житті суспільства та людини характер, зміст, результативність зв’язків із позицій рівня та якості задоволення потреб та інтересів прямо або непрямо залежать від великої кількості умов, причин, чинників. Однак серед усієї сукупності таких умов, чинників і причин завжди існують певні ключові, засадничі причини, які криються у певних реальних інституційних формах функціонування економіки, суспільства, людини. На рівні науки вони носять абстрактний характер, але в реальному економічному та соціальному просторі існують у конкретних формах. Серед них вже відомі вам потреби, інтереси, стимули, мотивація. Однак слід також назвати такі як власність (та основні її форми), права власності, влада (економічна та політична), принципи та форми її організації та реалізації, стан економічної та політичної свободи індивіда, організації, громадянське суспільство (і рівень його розвитку), економічна політика (принципи, цілі та форми її реалізації) тощо.

Характер і спрямованість взаємодії (зв’язків) між основними суб’єктами економічної діяльності та соціального життя безпосередньо впливає на її стійкість, тривалість у часі, отже, й на можливості формування та функціонування економічної системи як цілісного, відкритого та стійкого утворення або як тимчасової, нестійкої, історично обмеженої у часі внаслідок постійних біфуркацій і тенденцій до ентропії.

Як зазначають учені [див., наприклад, 8, с. 181, 249 – 250], стійкі взаємозв’язки між відповідними процесами та явищами фіксуються у вигляді наукових законів та функціональних взаємозалежностей. У науці такі залежності мають, як правило, кількісний характер і описуються відповідними функціональними законами у вигляді математичних рівнянь, що зв’язують відповідні змінні.