Остап Соколюк - Вийти з кола

– Не сумніваюсь, – стримано кивнула Кароліна.

Королеві вже вкрай набридла ця розмова, і вона відчайдушно блукала поглядом по залу, шукаючи привід покинути компанію герцога. Шандор же навпаки – дивився на неї замислено і багатозначно.

– Я вам заздрю. Від щирого серця заздрю, – раптом промовив він без звичної улесливості.

– Що ви маєте на увазі, герцоге?

– Наш правитель – один з найкращих людей, котрих я зустрічав. А я знав багатьох.

– Ви праві, наш правитель – мудрий і справедливий. Але чому ви заздрите мені? Все королівство може пишатись таким королем, – тактовно промовила Кароліна, сторожко оглядаючи співрозмовника.

Голос герцога знову став солодким.

– Ви його дружина, ось, що важливо. Кожен в королівстві щасливий жити за часів правління Марека Закревського. Але ніхто не має його любові. Ніхто не ділить з ним ліжка, не отримує його ніжні і люблячі дотики…

Герцог відверто поїдав очима королеву.

– Марек – винятковий чоловік. Всі прекрасні риси, які є у ньому як у правителі, є у ньому і як у зразковому чоловікові, – тон Кароліни став крижаним.

Шандор замислено кивнув.

– До речі, якщо смію взагалі питати, то дуже хотілося б знати… як часто ви ділите ложе?

Серце королеви похололо. Вона вже сильно пошкодувала, що взагалі розпочала розмову із герцогом Руанським.

– Перепрошую, що ви маєте на увазі?

– Знову ж таки, якщо смію знати це: як часто Марек кохає вас?

Кароліна не знала як реагувати. Чомусь ніхто не навчив її, як за таких непристойних розмов, зберегти гідність і рішуче зупинити співрозмовника.

– Ви праві, вам не слід цього знати, – врешті спромоглась вона на відповідь.

– О, пробачте, я ще раз засвідчую свою повагу вам, прекрасна королево, – поклонився герцог. – Просто дивуюсь я – і не тільки я один – чому досі у такого прекрасного, щасливого подружжя немає дітей. Я навіть, мушу вам зізнатись, допитувався у вашої сімейної знахарки, Гелени, в надії, хоч якось з’ясувати причини такої біди, але маю віддати належне – вона мовчить, як наші гори.

– Герцоге, ви не та людина, з якою я маю бодай найменше право обговорювати такі речі, – рішуче відрізала молода королева.

– Ну звичайно, моя королево, – покірно промовив Шандор, оглядаючи жінку жадібними очима. – Все це лише сімейні справи. Хоча, якщо у королівства не буде наступного законного правителя, то ви собі можете уявити, яка битва за трон почнеться, як тільки Марек зістаріється і вже не зможе тримати всіх у владній руці.

Герцог відпив зі свого бокалу. Кароліна також мимоволі вхопила свій бокал, проте не торкнулась губами вина.

У залі преспокійнісінько линула музика, неспішно танцювали пари і тривали бесіди. Ніхто навіть не здогадувався, яка неприємна розмова була у герцога і королеви Закревської.

Раптом в одної із танцюючих пар кавалер незграбно нахилився до партнерки і заточився на неї. Обоє упали на підлогу. Побачивши це, скрипаль в ансамблі збився із мелодії. Фальш порушив мирну атмосферу балу.

– Поки що ви молоді і бити на сполох рано, – на обличчі герцога сяйнула лисяча посмішка. – Може, через деякий час благословлять небеса і у вас з’явиться дитинча. Звісно, синочок. І королівство буде врятоване.

Кароліна стиснула зуби і бокал у руці:

– Сподіваємось на це.

– Але якщо так піде і далі…

На якусь мить герцог завмер, а потім пристрасно кинувся до Кароліни.

– Знаєте, прекрасна королево, ще з першого мого погляду на вас, я був засліплений неземною красою. Марек – зразковий чоловік і правитель, але навіть він може не заслуговувати на таку досконалість у тілі людини. Він не цінить цього! Кароліно, я кохаю вас! За всі часи своїх мандрів, я шукав таку як ви – красиву, лагідну, розумну. І якщо доля була б хоч трохи милосердніша до мене, то… все могло б бути інакше. Я не знайшов би ту жінку, яку шукав, тут – у королівстві у обіймах чужого чоловіка. Рука долі могла лягти інакше – на моє плече, а не Марека.

Він спробував вхопити дівчину за руку, щоб поцілувати, але королева сахнулась від нього.

– Кароліно, заприсягаюсь святими горами – я люблю вас більше, ніж король!

– Шандор, опануйте себе, ви не смієте таке казати! – Кароліна вже не думала, що велить говорити етикет за таких ситуацій – вона була дуже злякана.

– Чому ж ні, якщо це правда? І я хотів би сказати ще більше. Ця проблема із дітьми… Вона дуже важлива. Словом, я буду щасливий, якщо ви скористаєтесь моїми послугами.

– Що?! – мало не крикнула Кароліна.