Віолетта Гатті - Garbage

Ось вже й аеропорт. Хміль ще не зовсім вийшов, хочу спати.

Стоїмо з моєю дочкою Олею в черзі до митника.

Стали читати декларацію.

Гроші в ній написала точно, але виявилося, що багато, стільки вивозити не можна.

(Не забувайте, це було більш ніж 10 років тому!).

Треба лишок віддати. Оля стоїть поруч. Віддаю їй гроші на очах у митника.

Він читає далі, а я чую, що щось впало мені до кишені куртки.

Це Оля як вправний злодій сунула мені гроші знову.

Ну, а далі була перша кумедна пригода з усіх, що зі мною зчинилися.

Я попрощалася з дочкою, підняла сумку і пройшла до її досмотру.

Відкрила, поставила на стіл, та трохи невдало, вона нахилилася, і всі відкривачи, що лежали зверху в кульку, всі сто штук випали і з грюкотом розкотилися по підлозі.

Мій митник остовпів. Інші теж підняли голови, кинули свою роботу і підійшли до нас.

Вони стояли і реготали.

Потім «мій» запитав.

– Це що? Навіщо стільки?

Ну, я почала брехати. (До речі, чому Юрко їх стільки мені замовив, я й сама не розуміла. Хіба це в Америці дефіцит?).

– Та це подарунок знайомому. Він в барі робить, там пляшки треба відкорковувати, ось ці відкривачки й цуплять, йому багато потрібно…

Митник ще не зовсім відійшов від подиву.

– Скільки років тут роблю, а таке перший раз бачу. Ну і контрабанда!

Всі митники посміялися і розійшлись. А в мене більш нічого не дивились. Мій митник допоміг зібрати відкривачки, позапихав їх в сумку і побажав добре долетіти.

Добре, що далі не дивились.

Ліки та ікру провозити, як виявилося, не можна.

Все! Летимо!

Після «проводів» їсти не хотілося. Але принесли таке смачне (я перший раз їла в літаку), що все з’їла і вина трохи випила.

Мій сусіда звисока копирсався в їжі.

– Хіба це зелений горошок? Ось побачите, після Шеннону буде друга їжа, так ось там горошок дійсно буде зеленим, а не сіро-болотного кольору, як цей…

Незабаром і був Шеннон, аеропорт в Ірландії. Більше двох годин вільного часу. Багато крамниць.

Наші стюардеси скуповували парфуми – тут набагато дешевше, ніж у нас, але теж дорого.

Летимо далі!

Так, сусіда був правий.

Коли подали їжу, горошок таки був зелений!

Дивлюся у вікно. Під нами океан. На всі боки вода – велично, але трохи страшнувато. Та ось і берег – це Канада.

Нарешті під нами Нью-Йорк.

Літак все нижче, нижче…

Всі завмерли.

Ось чутно, як випустили шассі…

Все!

Сіли!

Тишу розірвали оплески!

Я знала, що ніхто мене не зустрічатиме, тому сідаю в таксі, даю адресу і через півгодини я «вдома».

Мої друзі на роботі. Є Тася – їх дочка.

Ой, яка вона стала велика. Я її бачила років п’ять тому – зараз доросла дівка!

Нарешті всі вдома!

Красуня Іра, розумник Семен!

Друзі мої, як я за вами скучила!

Розмовляли до ночі. Коли вже все переказали, Сеня повів мене до полиць, де стояло безліч пляшок і банок від пива, які він випив.

– Зараз я п’ю тільки «Henneken».

– А водку «Smirnoff», – почувся голос Іри.

Семен та Іра закінчили Київський інститут фізкультури. Обоє – фехтувальники. Семен – майстер спорту, тренер. Всі чемпіони України – то його учні. Але єврею в Україні – мало поваги.

І ось вони всією сім’єю: Семен, Іра, їх дочка, сестра Семена з чоловіком та сином, його батько, як тільки трапилась можливість, знялися і виїхали у США.

Спочатку сиділи на «Велфері» (це поміч емігрантам), а потім Семен почав тренувати дітей і дорослих. Зараз його розривають на частки, тому що учні, яких він тренував, вже зайняли перші місця на всіляких змаганнях. А дорослі платять по 50 доларів, щоб попасти до нього на один час тренувань.

Іра тренує маленьких дітлахів, теж доволі вдало.

Тася ще в школі, розмовляє тільки по-англійські і зовсім не хоче говорити по-російськи (про українську вже й промовчу!).

Іра вмовила мене трошки посидіти вдома, відійти від зміни часу, а вже потім шукати роботу.

Жила в них десь трохи більше тижня. За цей час наробила їм декількі сотень пельменів, за якими вони скучили, а в Америці їх не продають.

Семен кожен день «до пельменів» приводить нову горілку. Каже – для мене, та Іра, яка не любить, коли він п’є, кривиться.

– Ага, для тебе! То тільки балачки. Він знає, що я сваритись буду, то він так каже. То він для себе купує.

Ну ось, вже знайшла собі роботу. Сама, без агенції. Недалеко від Брайтона. Гарні нові будинки. Біля дому сквер з фонтаном (який не робить!). в домі багато молоді, бо в сквері гуляють маленькі діти з нянями й самі.