Андрій Курков - Гра у відрізаний палець

Здесь есть возможность читать онлайн «Андрій Курков - Гра у відрізаний палець» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Жанр: foreign_language, Шпионский детектив, Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Гра у відрізаний палець: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Гра у відрізаний палець»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

1997 рік… У Києві на даху будівлі СБУ знайдено труп. Установити особу загиблого виявилося нескладно: це відставний генерал, радник президента з питань оборони Броницький. Але ось що цікаво: у трупа чомусь відрізаний великий палець на правій руці… Розслідувати цю незвичайну справу доручено молодому лейтенанту міліції Віктору Слуцькому. У ході слідства доля зіштовхує його з Ніком Ценським – колишнім військовим перекладачем. З часом вони починають розуміти, що втягнуті в таємну і жорстоку гру спецслужб України та Росії, які вийшли на слід величезних грошей колишнього КДБ. Не раз піддаючи своє життя смертельній небезпеці, Віктор і Нік не відразу усвідомлюють, що вони всього лише пішаки в цій грі…

Гра у відрізаний палець — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Гра у відрізаний палець», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

За вікном під уже монотонне хропіння Сахна пробігали польські поля та села. Нік із цікавістю розглядав будинки. Здавалося, що чим далі їхав потяг, тим багатші та більші ці будинки були.

Сахно із заплющеними очима простягнув руку під стіл. Дзвякнула порожня пляшка з-під «Зубрівки», впала, покотилась. А Сергій намацав рукою кульок, у якому лежала їжа, куплена в дорогу. Витягнув звідти наосліп шматок копченої ковбаси, підніс до рота і смачно куснув разом із шкіркою. Так само, не дивлячись, поклав ковбасу на стіл поряд із паспортами і, обернувшись до стінки, знову захріп.

«Це був сніданок!» – з усмішкою подумав Нік, стежачи, щоб ковбаса не перестрибнула через паспорти й не опинилася на брудній підлозі.

Вже через хвилину стежити за катанням ковбаси Ніку набридло, і він поклав її на місце, в кульок. А сам одягнувся, скачав матрац разом із простирадлами та подушкою, закинув на верхню полицю й усівся біля вікна.

Незабаром у купе заглянув провідник із пом’ятим обличчям і двома склянками чаю. Нік узяв чай. Зачаровано дивлячись у вікно, він випив обидві склянки.

Сахно прокинувся під час двадцятихвилинної зупинки у Варшаві. Прокинувся, струсонув головою. Прислухався до гучних вокзальних оголошень.

– Що вони говорять? – запитав.

– Я польської не знаю.

– Кепський ти перекладач! – криво посміхнувся Сахно. – Чай дають?

– Дають.

Від Варшави до Познані майже п’ять годин шляху. І всі ці п’ять годин Нік і Сахно сиділи один навпроти одного за столом, дивлячись в основному у вікно. Вони ще двічі пили чай. Потім Сахно захотів відкоркувати другу пляшку горілки, але Нік не дав. Дивно, але Сахно не сперечався.

– Так куди ми їдемо? – запитав він.

– Зараз у Познань.

– А на хер я тобі потрібний? – Сахно примружено втупивсь у вічі Ніку.

– Ти мені й на хер не потрібний, – відповів йому його ж мовою Нік. – Я тебе витягнув, зробиш одну роботу, отримаєш купу грошей, і попрощаємося…

Сахно закивав, роздумуючи.

– Так ти, видно, про мене багато знаєш, – сказав він задумливо через хвилину.

– Aгa, – відповів Нік, виколупуючи шматок ковбаси, застряглий у зубах.

Сахно знову кивнув.

– Значить, заради цієї однієї справи ти мене і витягнув. Так?

– Так, – відповів Нік.

– Гаразд, – несподівано розслаблено мовив Сахно. – Від однієї справи ще ніхто не помирав… – І він удоволено всміхнувся, мовби вдало експромтом пожартував.

Помітивши його усмішку, Нік іще раз прокрутив у голові щойно сказану Сергієм фразу, і до нього дійшов її другий сенс. Звичайно, Сахно їхав із ним не заради компанії, не в турпоїздку. І від цієї «справи», яку належить зробити Сахну, хто-небудь та помре.

Нік уперше замислився про те, що по суті вони з Сахном були чимось на зразок «робочої групи», в якій він, Нік, виконував роль перекладача і ще когось, а Сахно був звичайним виконавцем. Втім, не звичайним, а з деякими вивихами. Він був скоріше малокерованим виконавцем, так що важко було досі уявити, чим закінчиться їх експедиція, тим більше, що навіть конкретні цілі цієї експедиції Ніку не були ясні. Абстрактну мету Іван Львович поставив, а все конкретне мав пояснити в Познані Олександр Возняк.

«Три п’ятірки, чотири, два, один», – згадав Нік його номер телефону.

Подивився на годинник – у Познань вони мали приїхати до обіду.

У Познані Нік подзвонив Возняку просто з вокзалу. Той попросив почекати його на вулиці перед входом, поряд із стоянкою таксі. Дивно, що Возняк навіть не запитав, які вони на вигляд, наче був упевнений, що впізнає їх.

Грілися вони на сонечку перед вокзалом добрі півгодини, перш ніж поруч, на стоянці таксі, загальмував старенький синій «мерседес». Водій, кремезний кругловидий чоловік років п’ятдесяти в яскравій літній сорочці з коротким рукавом, перегнувся через переднє пасажирське сидіння, опустив у дверцях скло і крикнув їм: «Сідайте!»

Вони їхали вулицями незнайомого міста, сидячи на задньому сидінні. Дивилися кожний у своє віконце, а водій, раз у раз підрівнюючи внутрішнє оглядове дзеркальце, поглядав на них, на двох одягнених в однакові джинсові костюми молодих людей. Поглядав він на них напружено, про щось роздумуючи. Час від часу на його губах з’являлася скептична напівпосмішка, яку він тут же ховав, ніби вона виникала проти його волі.

Під’їхали до маленького кафе на околиці міста.

– Ходімо перекусимо, – запросив водій «мерседеса».

У кафе він щось замовив по-польськи. До їх столика негайно підбіг бармен, поставив три пляшки пива, три салати, перепитав щось у Олександра Возняка й відійшов убік.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Гра у відрізаний палець»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Гра у відрізаний палець» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Андрій Курков - Бікфордів світ
Андрій Курков
Андрій Курков - Садівник з Очакова
Андрій Курков
Андрій Курков - Самсон і Надія
Андрій Курков
Андрій Курков - Казки
Андрій Курков
Андрій Курков - Різдвяний сюрприз
Андрій Курков
Андрій Курков - Сірі бджоли
Андрій Курков
Андрій Курков - Приятель небіжчика
Андрій Курков
Андрій Курков - Закон равлика
Андрій Курков
Отзывы о книге «Гра у відрізаний палець»

Обсуждение, отзывы о книге «Гра у відрізаний палець» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x